80 років тому:
17.11.1944 – біля с. Сторона на Львівщині сотні УПА «Байди» і «Бурлаки» з куреня Василя Мізерного-«Рена» (300 стрільців), повертаючись з Карпатського рейду на Лемківщину, звели 6-годинний бій із 27-м прикордонним загоном НКВС (близько 1 тисячі військовослужбовців). В запеклих зіткненнях загинуло 142 енкаведиста (2 у формі лейтенантів) та 24 вояки УПА. Радянська сторона прозвітувала про 218 вбитих повстанців, тобто сотні мали бути розбиті; тільки ось питання: а хто ж тоді ще довший час воював проти більшовицьких наїзників, хто і якими силами в листопаді 1946 здобув містечко Динів? Наступного дня загиблих повстанців поховали місцеві селяни. Розлючені енкаведисти після бою спалили всі хати на хуторі, а в палаючу будівлю живцем кинули 35-річного Василя Титара, батька кількох малих дітей. Характерною є постать місцевого радянського активіста Михайла Фаїка, який перед боєм показував дорогу карателям. В минулому займався кражею курей по сусідських господарствах, за перших «совітів» став комсомольцем та прислужником «нової влади», в часі німецької окупації поводився «чемно» й не зазнав покарання, з другим приходом більшовиків став до послуг НКВС. Коли облавники переїздили селом Сторона, він зупинив першу машину біля насипаної могили селянам помордованим енкаведистами в тюрмах Дрогобича та Самбора у 1940-1941 роках і сокирою порубав хреста. Не дарма в народі кажуть не зневажай хреста, бо вже за яких 15 хвилин перші кулі скосили саме цього ренегата. Фаїк є типовим образком будь-якого колаборанта, що не вміє і не хоче чесно працювати, а війна та розруха стають його зоряним часом, коли вірною службою окупанту можна ствердитись у своїх аморальних нахилах.
17.11.1944 – біля с. Лучиці на Львівщині сотня УПА «Галайда-1» (командир Євген Лобай-«Штиль») і сотня УПА ВО «Турів» (командир Олексій Мельник-«Чорноморець») в оборонному бою проти підрозділів НКВС відбили 2 атаки, знищили та поранили близько 180 військовослужбовців і відійшли.
