100 років тому:
13.03.1925 – на хуторі Ковердина Балка, нині село на Полтавщині народилася Софія Денисенко, філолог-германіст, педагог. В голодомор 1933 з великої заможної селянської сім’ї Денисенків живими залишилися п’ятеро осіб. Закінчила філологічний факультет російської мови та літератури Полтавського педагогічного інституту (1943-1947), німецьку філологію Харківського інституту іноземних мов (1948-1954). Перекладач у групі окупаційних Радянських військ в Німеччині (1955-1960). Викладач кафедри німецької філології Чернівецького державного університету (1960-1976). Закінчила аспірантуру Московського інституту іноземних мов (1972), кандидат філологічних наук (1973). Професор кафедри іноземних мов Львівського лісотехнічного університету (1976-2003), за сумісництвом професор кафедри іноземних мов Львівського університету фізичної культури (від 1999), доктор філологічних наук (1990, Ленінградський університет). Від 2003 професор кафедри іноземних мов Львівського національного університету. Академік Національної академії наук вищої освіти України. Автор близько 500 наукових та публіцистичних праць, «Словника – довідника з фразеологічної деривації на основі існуючої фразеології німецької мови». Учасниця наукової експедиції «Місцями Голодомору» (2003), автор документально-публіцистичної повісті про розкуркулення та голодомор «Тіні не забутих предків» (2002 і 2005). Член спеціалізованих вчених, експертних рад, редколегій наукових журналів. Відзначена Американським бібліографічним інститутом за 1999 за номінацією «Жінка року – 1999» та «Хто є хто в Україні – 2000», удостоєна державних нагород. Померла у Львові 2014.
