170 років тому:
8.04.1852 – у с. Маріямпіль на Івано-Франківщині у священичій сім’ї народився Роман Заклинський, письменник, літературознавець, історик, етнограф, педагог, культурно-просвітницький діяч. Закінчив Станіславську цісарсько-королівську гімназію та Львівський університет (1885). Викладав у Львівській та Станіславській учительських семінаріях (1891-1912). Співзасновник Товариства «Бесіда» у Станіславі, ініціатор заснування філії Товариства «Просвіта» (1877), осередку Українського педагогічного товариства «Рідна школа», відкриття української гімназії (1905). Співзасновник Руського товариства педагогічного і співредактор заснованої при Товаристві в 1886 «Бібліотеки молоді» (до 1906 вийшло друком 118 випусків), секретар Головної управи «Рідної школи», бібліотекар «Просвіти» у Львові. Засновник українських товариств, читалень, кооперативів по селах Станіславського повіту. Активно протидіяв ополяченню українців, став на захист сільських учителів М. Басараба та І. Гарасимовича, звільнених за українську діяльність. Організував для здібних селянських дітей безплатну бурсу. З 1912 мешкав у с. Крушине на Львівщині. Автор статей з історії, географії, літератури, проблем освіти і виховання молоді, українських підручників, спогадів про Ю. Федьковича, П. Ніщинського, І. Нечуя-Левицького. Дослідження Заклинського про «Слово о полку Ігоревім» (1906) високо оцінив І. Франко. Батько дев’ятьох синів, які стали педагогами, літераторами громадсько-культурними діячами. Четверо з них – Богдан, Ростислав, Мирон і Володимир зголосились добровольцями УСС та УГА. Помер у с. Тростянець на Львівщині 1931.
Український патріот-націоналіст, який усе життя працював для піднесення і розвитку українського національного духу, провідний член численних «буржуазних націоналістичних організацій» (як таврували в радянські часи), сини якого були добровольцями українських націоналістичних військових формувань УСС та УГА, який врешті народився на землях, де зроду-віку не було ні Московії ні московитів і ось раптом з якогось дива (чи краще сказати їхньою термінологією «з бодуна») московськомовна Вікіпедія проголошує його ще й «рускім пісатєлєм». Хоч не дивно воно, бо вже давно в світі відомо, що московит є злодієм планетарного масштабу, без совісті і честі, або його ж говіркою «ВОР». І брудна московська Вікіпедія вкотре засвідчує злодійське нутро московита.
