140 років тому:
24.01.1885 – у с. Пристань на Львівщині народився Полікарп Булик (світське Петро), ЧСВВ (новіціат у 1904, вічні обіти – 1909), священник УГКЦ (1913), протоігумен Закарпатської Провінції, радник і протоігумен Провінції в Словаччині. Вступив на новіціат у Добромильський монастир. У 1920 в числі 6 монахів ЧСВВ скерований на Закарпаття для реформування Василіанського чину в краю, з 1923 – ігумен Мукачівського монастиря. Після десяти років напруженої праці з реформування оо. Василіан на Закарпатті 2 квітня 1932 Священна Конґреґація для Східних Церков заснувала Закарпатську Провінцію ЧСВВ, а о. Полікарп став першим протоігуменом. На початку реформи (1921) Провінція нараховувала 2 реформованих ієромонахів і 8 новиків і вже на час її завершення, стараннями о. Полікарпа – 78 монахів (13 ієромонахів, 28 схоластиків-богословів, 18 братів і 19 новиків). Дбав про розвиток національної християнської преси, ініціював відкриття класичної Василіанської гімназії в Ужгороді (1937). Після окупації Закарпаття мадярами (1939) на еміграції на Пряшівщині. Парох та ігумен у Межилабірцях, від 1947 вчитель новиків і настоятель у Пряшеві. Після ліквідації комуністами монастиря у Пряшеві (1949), як протоігумен переніс осідок до Межилабірців. 14.04.1950 ув’язнений в концтаборі м. Бач, біля Братислави. Помер у м. Бач у Словаччині 1961.
