110 років тому:
27.09.1915 – у козацькому селі Сухачівка, нині в складі м. Дніпро народився Петро Капшученко, скульптор, графік, декоратор, педагог, громадський діяч. Батько працював сталеваром, мати – домашня господиня. З дитинства малював козаків, навіть в шкільному підручнику компартійного діяча С. Косіора перемалював на запорожця. Закінчив Дніпропетровське художнє училище (1935-1940; викладачі О. Жирадков, М. Погрібняк), одночасно працював декоратором у міських театрах. Декоратор Тернопільського міського театру (1940-1943). Одружений із Зоєю Авраменко, інженер-хемік. З дружиною вивезений на примусові роботи до Німеччини. Після війни в таборі для переміщених осіб у Реґенсбурзі (1945-1949); в таборі народилася донька Людмила, згодом доктор філософії, професор. Учасник мистецьких виставок українських емігрантів, ілюстратор українських книжок. 1949 із сім’єю виїхав до Буенос-Айресу в Аргентині. Працював спершу вантажником, відтак модельником на фабриці кришталю, творив скульптурні композиції з кераміки. Під псевдо Педро Енко став відомим в Аргентині. За досягнення в розвитку аргентинської культури відзначений різноманітними нагородами, обраний почесним членом Вільного гуманітарного університету в Буенос-Айресі (1961); викладач різьблення в університеті. 1963 на запрошення професора Петра Мегика з родиною переїхав до Філадельфії у США. Член Головної управи Контрольної комісії Об’єднання мистців-українців в Америці (ОМУА), постійний учасник художніх виставок, викладач скульптури та кераміки в українській художній студії у Філадельфії.
В родині панував культ української мови, якою постійно розмовляли у побуті. Свою любов до втраченої Батьківщини виразив у признанні: «Україна мене завжди надихала на працю, і, власне, жив я тільки для моєї України». Після відновлення Україною незалежности приїздив на Батьківщину, експонував свої роботи в Києві на персональних виставках, велику кількість робіт подарував багатьом музеям України. Почесний член Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей (1998). Відзначений Президентом України орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2006).
Автор портретів, понад 7000 мініатюрних скульптур з теракоти, бронзи, порцеляни, дерева, пам’ятників Митрополитові Василю Липківському (1983) та Великій княгині київській Ользі (1987) в українському церковно-меморіальному комплексі св. Андрія Первозванного в Саут-Баунд-Бруці (штат Нью-Джерсі), скульптурних портретів Тараса Шевченка та гетьмана Івана Мазепи. Провідними мотивами творчости мистця впродовж життя були українська тематика та постаті з народу: козаки, бандуристи, гуцули, українські селяни, рибалки, вершники на коні в русі, танцюристи. Чимало робіт присвячено також аргентинським сюжетам. Багато скульптурних мініатюр присвячено Голодомору 1932-1933 в Україні. Окремі критики порівнювали творчість Капшученка з творами Родена, наголошуючи на їх експресивности, деталізації, філософській глибині задуму. Помер у передмісті Лоренсвіл м. Трентон, штат Нью-Джерсі у власному будинку 2006. Похований на українському цвинтарі Св. Андрія в Саут-Баунд-Бруці.
Твори майстра у 3-D форматі.
https://museum.oa.edu.ua/kapshuchenko-collection/
