160 років тому:
13(1).10.1865 – у Харкові помер Петро Гулак-Артемовський, поет, байкар, перекладач, педагог; дядько співака та композитора Семена Гулака-Артемовського. Батько був священником, рід Артемовських походив із козацької старшини часів гетьмана Петра Дорошенка, яка згодом отримала шляхетство. Отримав ґрунтовну домашню освіту (до 11 років). До 1813 навчався у Києво-Могилянській академії (закрита царським урядом у 1817); досконало вивчив латину, володів французькою та польською мовами. Не закінчив повного курсу навчання – змушений заробляти на життя викладачем приватного пансіону в Бердичеві та в маєтках польських шляхтичів на Волині.
Вільний слухач словесного факультету Харківського університету (1817). Клопотанням попечителя Харківського навчального округу графа Северина Потоцького затверджений Радою університету викладачем польської мови (1818). Викладач історії, географії та статистики (1820). Захистив магістерську дисертацію (1821). Екстраординарний (1825) та ординарний (від 1828) професор історії. Тричі обирався деканом факультету словесности, ректор (1841-1849), почесний член (від 1855) Харківського університету. Одночасно від 1818 викладач французької мови Харківського та Полтавського інституту благородних дівчат, а від 1827 керівник навчальної частини Полтавського інституту шляхетних дівчат. Дійсний статський радник (цивільний чин, що прирівнювався до генеральського звання та давав стан спадкового шляхтича).
Член Московського товариства аматорів російської словесности, Королівського товариства друзів науки у Варшаві, Копенгагенського товариства північних антикварів. Співзасновник «Українського журналу». Товаришував з Григорієм Квіткою-Основ’яненком, Євграфом Філомафітським, Іваном Срезневським, Розумником Гонорським, Миколою Костомаровим, Адамом Міцкевичем, Яхненками, Симиренками. Входить в число зачинателів нової української літератури, творець нової байки та романтичної балади. Байка «Пан та собака» (1818) стала найгострішим твором української літератури ХІХ століття. Більшість творів письменника вийшли друком уже після його смерти стараннями Олександра Кониського, Дмитра Багалія, Олександра Потебні, Юліана Романчука та Василя Доманицького. Прихильник рівноцінної чоловічої та жіночої освіти.
Був двічі одруженим. В шлюбі з першою дружиною француженкою Луїзою народилися сини Клеоник (став скрипалем-віртуозам) та Йосип. Луїза померла від застуди. В шлюбі з другою дружиною Єлизаветою народилося одинадцять дітей. Похований на першому міському кладовищі (Івано-Усікновенському). У 1970-х більшовицькі вандали облаштували на місці кладовища Молодіжний парк; могила Гулака Артемовського – одна з небагатьох, що збереглася. Народився у містечку Городище на Черкащині 1790.
До тебе, Господи, що там живеш на небі,
Звертаю очі я в пригоді і в потребі.
Як наймит з панських рук рятунку й ласки жде
Або як наймичка прохать до пані йде,
Щоб запобігла їй чим в нуждочці, небозі, –
Так ми шукаємо добра й підмоги в Бозі.
Ой, змилуйсь, Господи! Та змилуйся ж на нас!
Бо ворог дошкуля до сліз під інший час;
А гірш од всіх чваньки нам допекли ті пишні,
Що тільки, бач, вони святі, а ми всі грішні.
