260 років тому:
19.04.1762 (згідно інших тогочасних даних також 20.04.1762 та 30.04.1762) – в єпископській резиденції у с. Валява біля Перемишля помер Онуфрій Шумлянський (у світі Йосиф), єпископ Перемишльський, Сяноцький і Самбірський УГКЦ. Племінник Львівського єпископа (1668-1708) Йосифа Шумлянського та Луцького єпископа (1687-1694) Атанасія Шумлянського. Про теологічну освіту відомостей немає – припускається, що міг не мати системних богословських знань. Замолоду на військовій службі здобув чин полковника королівської хоругви. Згодом став ченцем оо. Василіан в одному з монастирів Львівської єпархії та ймовірно у першій половині 1730-х хіротонізований на священника. До 1739 обраний ігуменом невеликого Угорницького монастиря біля Коломиї. У листопаді 1740 номінований помічником Перемишльського єпископа Єроніма Устрицького, проте єпископську хіротонію отримав 1744, а перемишльську катедру як канонічний наступник обійняв 1746 після смерті Устрицького. Продовжив реформу єпархіального управління, розпочату ще за владики Устрицького. Для внутрішньої консолідації єпархії скликав соборчики духовенства та здійснював постійні візитації. Дбав про підвищення рівня богословської освіти духовенства та його належне матеріальне забезпечення. Для заохочення отримання фахових знань запровадив практику надання кращих парафій священникам, що закінчили папські колегії чи світські вищі навчальні заклади. Підтримував розвиток братств і водночас намагався скріпити мирянську дисципліну. Чималих зусиль докладав для збереження чистоти східного обряду русинів-українців Унійної Церкви в чому тісно співпрацював з Львівським єпископом Левом Шептицьким. Рішуче виступав проти прозелітизму латинських ченців серед русинів і 1751 разом з львівським владикою підписав петицію до Папи Венедикта ХІV про повернення до східного обряду тих, що перейшли на латинський. Папа підтримав це прохання українських владик конституцією «Allatae sunt». У планах мав намір відкрити єпархіальну семінарію, які однак не вдалось реалізувати, а зібрані фонди згодом використані його наступником на побудову нової Перемишльської катедри. Від грудня 1746 до серпня 1749 адміністрував вакантний Львівський єпархіальний престол. Активно долучався до вирішення загальноцерковних справ Київської митрополії. Похований у крипті собору Св. Івана Хрестителя у Перемишлі. Народився у с. Великі Шумляни не раніше 1706.
