150 років тому:
9.01.1875(28.12.1874 за іншими даними 21(8).12.1874) – у с. Хоменкове на Сумщині народився Никифор (Никанор) Онацький, живописець, графік, поет, мистецтвознавець, етнограф, педагог, музейник. Навчався у Строганівському училищі технічного малювання в Москві (від 1899), яке не закінчив. Продовжив навчання в Одеському художньому училищі Товариства красних мистецтв (1900-1905), був вільним слухачем Вищого художнього училища при Імператорській Академії художеств у Петербурзі (1905-1906; викладач Ілля Ріпин). Учасник петербурзького нелегального гуртка, метою якого було збереження та розвиток української культури. Викладач креслення у гімназії Лебедина (1906-1913), малюнку та історії мистецтва в навчальних закладах м. Суми (1913-1933), учасник художніх виставок. Голова комісії із спорудження пам’ятника Т. Шевченку в Сумах (1920). Організатор та завідувач Сумського історико-художнього музею (1920-1932), учасник археологічних експедицій. Станом на 1925 музейна збірка нараховувала понад 10 тисяч експонатів (6,4 тисячі стародруків, полотна І. Ріпина, В. Боровиковського, В. Сєрова та ін.). Автор низки брошур за результатами досліджень музейних фондів. Органами ДПУ звинувачений в «українському буржуазному націоналізмі». Після вимушеного публічного «каяття» в газеті «Плуг і молот» (1929) цькування на деякий час призупинилися, проте не початку 1930-х знову звинувачений в «ідейних збоченнях», наслідком чого змушений переїхати до Полтави. Завідувач відділу етнографії Полтавського краєзнавчого музею (1933-1937). Весною 1934 заарештований. У 1935 справу скеровано на дорозслідування, а Онацького звільнено, проте через півтора роки знову заарештовано. Розстріляний без суду, за постановою особливої трійки при НКВС у Полтаві 1937. Щоби приховати злочин Українська радянська енциклопедія подала дату смерти 2.07.1940. Автор понад 300 творів живопису та графіки, значну частину творів зберегла вдова художника Надія Онацька.
