10 років тому:
26.02.2015 – у Львові померла Мирослава Зваричевська, філолог, педагог, шістдесятниця, правозахисниця, громадська діячка. Походила із заможної, національно свідомої селянської родини. Як обдарована дитина до школи пішла з п’яти років. З відзнакою закінчила Чортківське педагогічне училище (1956). Вищу освіту здобула на філологічному факультеті Львівського університету (1956-1961). В часі навчання в університеті організувала факультетський хор, після поїздки в складі студентського загону на цілину потрапила в поле зору КДБ за «націоналістичну пропаганду» (розмови на теми української історії), стала на захист однокурсниць Галини Сокіл і Ольги Мацелюх (пізніше дружина Михайла Гориня), яких у 1957 виключили з університету лише за те, що раніше перебували в ув’язненні (за політичними звинуваченнями). Працівниця відділу бібліографії бібліотеки Львівського університету (1962-1965). Долучилася до діяльности шістдесятників, від Михайла і Богдана Горинів та Ігоря Калинця отримувала, а відтак поширювала самвидавську літературу. 24 серпня 1965 заарештована працівниками КДБ; під час допитів кадебісти жорстоко катували, били джгутами по нирках, що згодом спричинило їх важке захворювання. У квітні 1966 в справі з братами Горинями та Михайлом Осадчим Львівським обласним судом засуджена на 8 місяців позбавлення волі. Після звільнення вислана у рідне село.
У 1966 зуміла влаштуватися вчителькою до Львівської школи № 31. Перебувала під наглядом КДБ, проте підписувала заяви та звернення на захист політв’язнів (зокрема С. Караванського). Працювала також у Львівських школах № 2, № 34, № 36, намагалась пробуджувати в дитячих душах любов до української мови, культури, України. Літературний коректор в газетах «Вільна Україна», «Ленінська молодь», літературний редактор відділу публікацій Львівського обласного архіву.
Учасниця установчих зборів Товариства української мови у Львові (ТУМ; 06.1988), керівник комісії з питань освіти ТУМ Львівщини, співорганізатор громадського лекторію. Організатор конференції «Національна школа, учитель, громадськість» (3.12.1989), де виголосила концепцію побудови національної школи. Співзасновниця Педагогічного товариства імени Григорія Ващенка, товариства «Просвіта», «Союзу українок», вчений секретар товариства «Рідна школа» (1991). Співзасновниця (разом із Ольгою Горинь) і співголова Української Християнської партії жінок (поч. 1990-х). Депутат Львівської міської ради першого демократичного скликання (1990). З вересня 1990 віцедиректор та завідувач кабінет-центру гуманітарних дисциплін Інституту післядипломної педагогічної освіти Львівської области, доцент кафедри гуманітарної освіти (2007) цього Інституту. Паралельно вчитель авторської українознавчої школи Марії Чумарної (1992-1995). Заслужений вчитель України (1992). Розробник прогресивних методів педагогіки, автор кількох підручників з української літератури, статей на теми літературознавства та педагогіки, організатор численних науково-практичних конференцій та круглих столів. Вийшла заміж за Степана Мороза (1966), в шлюбі народилася донька. Похована на Личаківському цвинтарі. Народилася у с. Трибухівці на Тернопільщині 1936.
