110 років тому:
4.04.1915 (в літературі інколи 4.04.1914) – у с. Солова на Львівщині народився Микола Лемик-«Сенишин», крайовий провідник ОУН східноукраїнських земель. На «відмінно» закінчив Академічну гімназію у Львові (1926-1933), розпочав навчання на математично-природничому факультеті Львівського університету. Член Пласту, член ОУН (1932), невдовзі учасник бойової референтури ОУН (керівник Роман Шухевич). 22 жовтня 1933 за наказом Проводу українських націоналістів застрелив секретаря консульства СРСР у Львові та одночасно емісара більшовицьких спецслужб Олексія Майлова. Метою атентату був протест проти загибелі мільйонів українців у штучно організованому Москвою голодоморі на Східній Україні, а також привернення уваги світової спільноти до страхітливого злочину московитів проти людяности, який світ волів не помічати, жуючи придбане за дармовими цінами криваве українське зерно. З десятка добровольців на виконання акту справедливої помсти вибір керівництва ОУН припав на Лемика через його молодий вік (мав 18 років, а за польськими законами на кару смерти могли засудити тільки з 21-го року), вміння користуватися зброєю, гострий розум та інтелігентність, привабливу зовнішність. Після виконання атентату він мав здатися в руки поліції з тим, щоби на судових процесах оприлюднити для громадськости політичні мотиви вбивства.
Лемик під прізвищем Дубенко записався на прийом до консула нібито з метою виїзду до УСРР, проте його прийняв Майлов. Під час розмови підпільник витягнув із внутрішньої кишені пістолет, промовив: «Це тобі від Організації українських націоналістів – за муки і смерть наших братів та сестер, за голод в Україні, за всі знущання» і двічі вистрелив. Також поранив одного з охоронців, що кинувся на допомогу, інших тримав під прицілом, дочекався прибуття польської поліції та без опору здався. Наглий (негайний) суд у Львові (10-11.1933) засудив Лемика до смертної кари, яку з огляду на вік замінено на довічне ув’язнення. Покарання відбував у тюрмі для політичних в’язнів «Святий Хрест» під Варшавою. На початку Другої світової війни, коли німецька авіація розпочала бомбардування польських міст, під час етапування до іншого місця утримання зумів втекти. Закінчив військові курси ОУН(б) у Кракові (1940-1941). Учасник 2-го Великого збору ОУН (31.03-3.04.1941). Одружився з Любою Возняк (4.08.1940), для конспірації взяли прізвище Сенишин (псевдо Лемика). На початку німецько-радянської війни керівник Східної (за іншими даними Середньої) похідної групи ОУН. Крайовий провідник ОУН на східноукраїнських землях (06.1941). Дорогою до Харкова заарештований ґестапо. Розстріляний у Миргороді на Полтавщині 1941. За розповідями останніми словами підпільника були: «Я – український революціонер-самостійник, гину за Самостійну Українську Державу.
