100 років тому:
14.08.1926 – у с. Глушків на Івано-Франківщині, народився Микола Гуцул – правозахисник, політв’язень, громадський діяч.
У 1944 році разом із братами Василем і Романом перейшов у підпілля ОУН, проходив військовий вишкіл в УПА. 10.05.1944 у бою під Снятином серед 12 повстанців потрапив у полон. Військовим трибуналом 4-го Українського фронту засуджений до смертної кари, яку, як неповнолітньому, замінено на 10 років ув’язнення. Після етапування на Далекий Схід справу переглянуто і заочно термін ув’язнення замінено на 20 років каторги. У 1947 році переведений у табір біля Норильська (Красноярський край). Після розстрілу кількох в’язнів (4.06.1953) учасник двомісячного страйку в’язнів табору № 3 Горлагу (Норильське повстання). У 1955 році звільнений. Робітник цукроварні у місті Городенка (від 1956). Одружився з Іриною Лутчин (1956), в шлюбі народилися дві доньки та син. Читав та давав читати іншим літературу, видану до радянської окупації Галичини, та самвидав. У березні 1974 року заарештований і засуджений до 6 років таборів і 3 років заслання. Покарання відбував у мордовських таборах, заслання – у Томській области (РФ). У 1983 році звільнений. Повернувся до дружини в Городенку, проте прописатися не дозволили. Сім’я змушена була переселитися до с. Новоолександрівка Баштанського району Миколаївської области. До Городенки повернулися тільки у 1990 році. Учасник процесів легалізації УГКЦ, член Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих, член Конґресу українських націоналістів. Помер у м. Городенка 2005.
