140 років тому:
26.01.1886 – у с. Булаї на Вінниччині в сім’ї священника народився Михайло Тележинський, композитор, хоровий диригент, фольклорист, публіцист, громадсько-політичний діяч, православний священник. Закінчив Києво-Подільське духовне училище (1905) та Київську духовну семінарію (1913). Співав у хорі О. Кошиця. Викладач співу в Учительській семінарії, викладач співу в черкаській гімназії. Одружився з Серафимою Караванською (1912), невдовзі народився син Валентин. Під час Першої світової війни мобілізований до війська. В період революції член Центральної Ради (1917), державний інспектор Армії УНР. За Української Держави Павла Скоропадського учасник першого Українського національного хору в Києві (1918) під керівництвом К. Стеценка, О. Кошиця, Республіканської капели, з якою відбув гастрольний тур Європою. Працівник міністерства шляхів уряду УНР у Кам’янці-Подільському. Після поразки УНР поселився у Володимирі на Волині. Псаломщик соборного храму у Володимирі, член місцевої управи Товариства «Просвіта» (1920–1921), організатор (1922) одного з найвідоміших того часу на Волині хору «Замочок». Спільно з Арсенієм Річинським став речником українізації богослужб та автокефалії Церкви. Наслідком активної патріотичної діяльности потрапив у поле зору польської поліції, а у квітні 1925 був заарештований на 10 днів. Організатор і учасник церковного з’їзду в Луцьку (1927). Тривалий час друкувався в газеті «Українська нива». Регент хору церковного братства в Луцьку (1929), інспектор українських народних хорів при Шкільній кураторії (1930), розробник «Статуту українських народних хорів». За списком Безпартійного блоку співпраці з урядом Ю. Пілсудського обраний послом до польського Сейму (1930–1935), де став співорганізатором та генеральним секретарем «Волинського Українського об’єднання». Після завершення парламентської діяльности оселився у Ковелі, де очолив клуб «Рідна хата». Долучився до праці Луцької комісії перекладу Святого Письма та богослужбових книг українською мовою. В цей період здійснив більше 40 хорових обробок, солоспівів, уклав збірник із 160 українських народних пісень, твори духовної музики, публікував праці присвячені духовній музиці та музичному фольклору. У 1936 рукоположений в духовний сан, священник Василівської церкви у Володимирі. На початку більшовицької окупації заарештований у 1939. За одними даними загинув у 1939 при спробі втечі, за іншими помер у Володимирській в’язниці у 1940 або 1941.
