70 років тому:
8.03.1952 – у Львові після тривалої хвороби та невдалої операції помер Михайло Драґан, мистецтвознавець, доктор філософії (1932). Навчався у школі оо. Василіан у Дрогобичі, чоловічій гімназії у Перемишлі. В часі навчання гроші на прожиття заробляв репетиторством. Під час польсько-української війни (1918) доброволець УГА. Після війни продовжив навчання в Мистецькій школі Олекси Новаківського у Львові та одночасно на філософському відділі Українського таємного університету (1921-1924), пізніше у Львівському університеті (1926-1931). Самотужки вивчив англійську, французьку та московитську мови, з гімназії добре знав латинську, польську та німецьку. З 1924 працював в Національному музеї у Львові; досліджував давнє церковне будівництво та сакральне мистецтво Галичини. Автор фундаментальної праці «Українські деревляні церкви». Ініціатор перенесення до Львова унікальної дерев’яної церкви із села Кривка, нині Турківського району. З 1931 викладач та керівник музею Львівської богословської академії. З приходом більшовиків у 1939 та ліквідацією ними Богословської академії повернувся в Національний музей, який перейменовано в Музей українського мистецтва. Працював заступником директора з наукової роботи, 1950 переведений на посаду завідувача відділу давнього мистецтва. Після війни родина Драгана була репресована: батька, матір і молодшу сестру Ярославу заслали до Казахстану, брата Петра ув’язнили у Воркуті, брата Романа двічі засуджували до розстрілу, але обидва рази він втікав і зумів перебратись за кордон до Австралії. Михайлові, завдяки заступництву Іларіона Свєнціцького вдалося уникнути арешту. Народився у с. Тустановичі, нині у складі м. Борислав на Львівщині 1899.
