130 років тому:
29.12.1894 – на Херсонщині (в літературі також Одеса) народився Михайло Андрієнко-Нечитайло, живописець, театральний художник, мистецтвознавець, письменник, один з творців українського авангарду. Був нащадком двох шляхетських козацьких родів: Андрієнко-Нечитайло з Чернігівщини та Максимовичів з Полтавщини. Навчався в Херсонській чоловічій гімназії, у 1912-1917 на юридичному факультеті Петербурзького університету та одночасно в Рисувальній школі Імператорського товариства заохочення мистецтв. 1914 часник міжнародної виставки графіки в Лейпцігу. У 1918-1919 художник-оформлювач Камерного театру К. Миклашевського в Одесі. У квітні 1919 Одесу окупували більшовики й одразу припинила діяльність більшість закладів культури. У січні 1920 через замерзлий Дністер перейшов на румунський берег, сценограф Бухарестської опери. Після виконання декорацій для опери «Мільйони Арлекіна» отримав запрошення працювати в румунській столиці, проте відмовився, оскільки очікував на візу до Чехо-Словаччини. У 1921-1923 в Празі працював декоратором в Російському (Московитському) камерному театрі, а також виконував замовлення чеського Національного театру та празької Німецької опери. З Праги переїхав до Італії, Австрії, Німеччини і врешті від 1923 і до кінця життя замешкав у Франції. У Парижі разом з М. Глущенком та К. Редьком організував Асоціацію українських мистців (1923). Учасник індивідуальних виставок у Парижі (1964, 1972, 1974), Римі (1965), Берліні та Женеві (1974), Амстердамі (1976), Чикаґо (1979), а також численних міжнародних художніх виставок у Нью-Йорку, Лондоні, Відні, Львові, Вісбадені, Сент-Єтьєні, Берліні, Цюриху, Мілані, Гайдельберґу, Вашинґтоні, Базелі, Парижі. Творив у стилях кубізму, конструктивізму, сюрреалізму, неореалізму, абстракціонізму, випрацювавши власний оригінальний стиль і увійшов в коло видатних європейських майстрів ХХ століття. На жаль 5 картин, що зберігалися в Національному музеї у Львові в 1952 спалені як «ідеологічно ворожі». Попри постійне перебування за межами України в чужому середовищі, нерідко навіть в оточенні московитських емігрантів, не зрікався свого українства. Крім малярства писав також прозу українською і французькою мовами – оповідання, новели, мистецтвознавчі нариси, високо оцінені фахівцями. Опікувався молодими художниками українцями, що емігрували до Франції. 1978 повністю втратив зір. Помер у Парижі 1982.
