140 років тому:
28.02.1885 (в літературі також 26.02.1875) – у м. Коломия на Івано-Франківщині народився Людвиґ-Микола Гладилович, композитор, диригент, педагог. Навчався у Вищому музичному інституті в класі диригування А. Вахнянина та одночасно в Консерваторії Галицького музичного товариства у Львові в класі композиції Мечислава Солтиса (1905). Продовжив навчання у Вищій музичній школі в Зондерсгаузені (Тюрингія) та у Ляйпцизькій консерваторії в Німеччині (1912-1913). Диригент німецьких театрів опери та оперети в Наумбурзі, Талліні, Ризі, Юр’єві (нині Тарту). У 1914 як австрійський підданий депортований царським режимом до Астрахані, відтак Саратова, де поставив низку опер українських класиків. Диригент Українського музично-драматичного театру В. Левицького в Царицині (нині Волгоград в Московії; 1917), з яким переїхав до Києва (1921). 1922 повернувся до Львова, диригент і хормейстер театру товариства «Українська бесіда», театральної трупи Йосипа Стадника (від 1924). Від 1925 диригент у польських театрах: Об’їзної опери В’єжбіцьких (1925), Польського театру в Катовіце (1926-1930), Міського театру в Бидґощі (1930-1931), Великого театру у Варшаві (1932-1934), диригент хорів, оркестрів та педагог у м. Кельце (від 1935), диригент у м. Бєльско-Бяла (від 1945) та у м. Катовіце (від 1951). В Катовицях організував український хор (1958), для якого писав музику на слова Т. Шевченка, І. Франка, М. Рильського, робив обробки українських народних пісень. Для симфонічного оркестру написав «Віночок гуцульських народних пісень». Помер у м. Катовіце, Польща 1967.
