150 років тому:
28.06.1876 – у с. Новий Павлів Більського повіту Люблінського воєводства, нині в Польщі народився Іван Пастернак – громадсько-політичний діяч Підляшшя, Холмщини та Берестейщини. Закінчив вчительську семінарію у Білій-Підляській, директор шкіл у Любечі та Гадячі. 1917 закінчив курси українознавства у Києві, активний діяч українізації освіти в добу Української революції, член Української партії соціалістів-федералістів. Закінчив курси підвищення кваліфікації Варшавського університету (1920), вчителював у с. Хорощинка. Член правління повітового Союзу вчителів загальних шкіл. Сенатор польського Сейму з виборчого блоку національних меншин № 16 Берестейської округи Поліського воєводства (1922-1927), член Українського парламентського клубу. Голова українського просвітницького товариства «Рідна хата» (1924-1928), член головної шкільної ради. У червні 1938 керівник делегації до Міністерства віровизнання Речі Посполитої, яка протестувала проти державного тероризму Польщі стосовно українців, коли польське військо та поліція (які, яка іронія, мали захищати конституційні права і свободи всіх громадян, але насправді трансформувалися в терористів і бандитів) на Холмщині та Підляшші масово руйнували українські православні церкви та каплиці. В часі німецької окупації (з 1939) голова Українського допомогового комітету в Білій Підляській та голова ревізійної комісії Підляського союзу українських кооперативів. 23.05.1943 два польські бойовики смертельно поранили на порозі власної хати у с. Хорощинка Люблінського воєводства (Закерзоння). Достеменні причини вбивства та особи бойовиків невідомі. Хоча на той час з боку бойовиків польського підпілля політичні вбивства відомих культурних та громадських діячів лише за те, що були українцями стали звичною практикою. Помер у шпиталі м. Біла Підляська. Похований на православному кладовищі у Білій. Похорон у Білій Підляській переріс у велику маніфестацію та спричинив зростання Української самооборони. У шлюбі з Ганною Василевською; діти – Євген та Сергій.
