130 років тому:
6.03.1892 – у містечку Солотвин на Івано-Франківщині народився Іван Чмола, один із засновників Пласту та стрілецького руху в Галичині. Закінчив гімназію у Перемишлі та філософський факультет Львівського університету, у 1920-х додатково студіював у Краківському (в інших джерелах Варшавському) університеті, магістр природничих наук. Член освітньої секції Українського студентського союзу (1912). Від 1911 почав організовувати пластові гуртки, в яких поряд з мандрівками у гори акцент робився на вивчення військової справи. З початком Першої світової війни ці гуртки стали основою формування Легіону Українських січових стрільців. Командир першої добровольчої сотні УСС. У 1916 в бою під Лисонею (в літературі також у 1915 в бою під Соколовим) потрапив в московитський полон, перебував у таборі Дубовка (м. Царицин, нині Волгоград). Після Лютневої революції з іншими старшинами УСС втік до Києва, співорганізатор Галицько-Буковинського куреня січових стрільців, командир сотні. Учасник придушення більшовицького заколоту у січні 1918. Згодом командир полку, відтак Коша УСС, член Стрілецької ради, полковник Армії УНР. У 1920-1921 в таборі інтернованих вояків УНР в Польщі. На початку 1921 нелегально відвідав Київ, звідки забрав свою наречену Парасковію (Асю) Мокроус з якою познайомився ще в 1919. Після одруження оселились у Яворові на Львівщині, в подружжі народились сини Тарас та Ігор. Викладав в українській гімназії, активно долучився до розбудови пластового руху. Після заборони польською владою Пласту у 1930 ув’язнений на 20 місяців. Звільнившись (1932) оселився у Дрогобичі, де вчителював у приватній українській гімназії. В часі більшовицької окупації перебував під наглядом НКВС – щотижня мусів відмічатися у місцевому відділку. Заарештований 22 червня 1941 і розстріляний у Дрогобицькій тюрмі 27.06.1941. Серед ексгумованих у 1990-му тисяч жертв страчених енкаведистами у червні 1941 останки Чмоли не вдалося ідентифікувати. Два сини стали добровольцями дивізії «Галичина», а після війни з матір’ю оселились у США.
