70 років тому:
24.03.1955 – у м. Радехів на Львівщині народився Ігор Білозір, композитор, співак, Народний артист України (1996), художній керівник ВІА «Ватра». Першу пісню написав ще під час навчання у 7-му класі Радехівської загальноосвітньої школи № 1, вже тоді його композиції виконував шкільний вокально-інструментальний ансамбль, а перший професійний запис здійснив у 1969 на Львівському радіо в передачі «Мандрівний меридіан». Брав участь в шкільних музичних заходах, грав на весіллях і танцях. Навчався на хормейстерському відділенні Львівського музично-педагогічного училища (1974). Закінчив диригентський (1980; клас С. Сотничук) та композиторський (1988; клас В. Камінського) факультети Львівської консерваторії, проте диплом про вищу освіту не отримав. Темою дипломної роботи у 1988 обрав вірші нетолерованого владою поета Богдана Стельмаха. Комісія відмовилася приймати цю роботу й запропонувала взяти тексти іншого поета. Пролунав навіть закид: «А что на человеческом языке нельзя петь?». Але Ігор виявився непохитним, хоч й усвідомлював, що ще не так давно (1979) за українську пісню комуністичним режимом був жорстоко вбитий композитор Володимир Івасюк.
У 1976-1977 в Золочеві, куди часто приїздив зі своєю нареченою Оксаною Розумкевич до її батьків, долучився до ВІА «Весняні квіти» при Будинку культури. У 1977 очолив ВІА «Ритми Карпат» при Львівському автобусному заводі, цього ж року Оксана стала його дружиною. Від 1979 – художній керівник і соліст ВІА «Ватра» Львівської обласної філармонії, з яким гастролював у США, Канаді, Польщі, Афганістані, Московії, Угорщині, Німеччині. Писав естрадні пісні (на слова Б. Стельмаха, П. Запотічного, Р. Кудлика, Г. Копича), камерно-інструментальні композиції, твори для оркестру, музику для театральних вистав, виконував обробки народних пісень. Його пісні співали в Україні та за кордоном, зокрема Квітка Цісик. Популярність творів Білозіра та його визнання як композитора були зумовлені його тонким відчуттям і майстерним відтворенням у творчості унікального колориту та мелодики українських пісень.
Стажувався в Канаді та США (1990). Організатор музично-мистецького центру «Ватра» у Львові (1991). В роботі був надміру вимогливим до себе та колег, які дали йому псевдо «дуче». Це зокрема спричинило те, що у 1990 їхня сім’я розпалася (офіційно розлучилися у квітні 1991). 1993 Ігор Білозір одружився вдруге з Ольгою.
8 травня 2000 Ігоря з друзями запрошено на святкування дня народження до кав’ярні «Цісарська кава», що на проспекті Шевченка в центрі Львова. Як традиційно склалося на українських забавах товариство почало співати пісень. Це не сподобалося кільком московитським шовіністам за сусіднім столиком, які нахабно почали вимагати припинити спів та зневажати українську мову й пісню. Вже в кав’ярні сталася перша сутичка, яку оперативно прибула міліція лише відтермінувала. Показово, що згодом в суді виявилося, що в закладі працювали чотири відеокамери, але якимось дивом записи того вечора самі собою стерлися. Коли товариство розійшлося, на Ігоря Білозіра біля входу до Львівської обласної прокуратури (де перебувала озброєна охорона), напали ті ж молодики, що перед тим вчинили рейвах в кав’ярні. Ігорю нападники кастетом в двох місцях проламали череп. Вже на початку «розслідування» міліція сфабрикувала версію, що Білозора лише раз вдарили, він впав і таким чином був проламаний череп. Ось тільки не врахували «доблесні» захисники закону, що проламаний він був у різних місцях – на тім’ї та на чолі. Проте суспільний резонанс не дозволив «поховати» цю справу. Вбивцями виявилися син першого заступника начальника Львівського міського управління МВС, старший лейтенант відділу Західного оперативного командування, контррозвідник Дмітрій Воронов та підприємець, колишній солдат прикордонних військ Юрій Калінін, який під час служби був підлеглим Воронова. У вересні 2001 Львівський обласний суд засудив Воронова до 15, а Калініна до 12 років позбавлення волі. Проте в січні 2002 Верховний суд України скасував цей вирок і в серпні 2002 Апеляційний суд Львівської области для Воронова і Калініна зменшив термін ув’язнення до 10 і 8 років відповідно. Постійна суспільна увага до процесу мабуть не дозволила дати ще менші терміни позбавлення волі. За неверифікованою інформацією із соціальних мереж реально Воронов відсидів 2 роки, а Калінін 5 років, після чого були звільнені.
Ігор Білозір 20 днів перебував у комі в реанімації Клінічної лікарні швидкої допомоги Львова на вул. Миколайчука. Помер не приходячи до свідомости 28.05.2000. Похований на Личаківському цвинтарі. На похорон прийшло від ста до двохсот тисяч українців. У 2013 на могилі встановлено пам’ятник у вигляді білого ангела з італійського мармуру робити скульпторів Андрія і Володимира Сухорських та архітектора Костянтина Малярчука.
