80 років тому:
3.03.1945 – в с. Уйковичі біля Перемишля польською бандою замордовані Іван Сорокевич, священик УГКЦ, парох (нар. 1863; ркп. 1887) разом з дружиною Костянтиною; по цьому вбито ще 14 українських селян.
3.03.1945 – у с. Ліщовате на Перемищині поляками замордований Степан Конкольовський, священик УГКЦ, парох, (нар. 1898), дружина, діти та служниця (7 осіб).
3.03.1945 – в с. Скопів на Перемищині поляками замордований Іван Дем’янчук, священик УГКЦ, Порохницький декан.
3.03.1945 – в с. Горинці працівником УБ з Любачева Яном Зємбою в присутності родини замордований Петро Вовк (Волянович), священик УГКЦ, парох Горинців (нар. 1910).
3.03.1945 – відділом АК під командуванням поручника Юзефа Бісса-«Вацлава» та польськими мешканцями навколишніх сіл замордовані парох, священик УГКЦ Володимир Лемцьо і 366 невинних беззбройних українських селян надсянського села Павлокома.
Зі свідчень Ольги Дусь: «Нас гнали до церкви. Гнали вояки Армії Крайової і поляки сусідніх сіл. Йшли навіть польські діти з вилами, сокирами, серпами, хто з чим міг, і зганяли павлокомців. А дехто з українців вже і сам туди йшов, бо бачив там спасіння. Священик тримав чашу і благословив людей, ніби відчував, що відправляє їх на смерть. До церкви прийшов «Вацлав» зі своєю бандою. Він заявив, щоб віддати зброю, яка захована у куполі церкви, бо якщо не віддадуть павлокомці цієї зброї, то всіх поб’ють. Священик запевняв, що зброї нема. Люди хрестилися і присягалися, що ніякої зброї нема. Та «Вацлав» не вірив. Тоді почалося… вивели священика, били його і лили на нього воду, щоб довше мучився. На грудях, у ще живого, вирізали хрест…».
Зі свідчень Стефанії Когут (Федак): «Потім почали сортувати людей. Наперед повибирали мужчин і випровадили надвір, там їх били й мучили в різний спосіб. Колючим дротом скручували їх, били ціпами, вирізували хрести. Замучили там тоді й священика Лемця».
