80 років тому:
6.03.1945 – у с. Скопів Порохницького деканату польською боївкою АК під командуванням ксьондза Францішка Журавського з Бабич замордовані священик УГКЦ, титулярний радник та Порохницький декан о. Іван Дем’янчик, його три доньки Мирослава – директорка школи, Віра, Іванка, зять о. Степан Конкльовський – парох с. Ліщовате та домашня господиня Ольга Музика.
З показів свідка: «Отцеві Дем’янчикові бандити розбили голову… Після цього злочинного вбивства банда ксьондза Ф. Журавського п’янствувала кілька днів… Майно о. І. Дем’янчика забрав собі ксьондз Журавскі…, а батька своєї полюбовниці Марії Круль поселив на приходстві….»
Із записки внучки о. І. Дем’янчика Софії Лазуркевич: «Кілька днів після трагедії поляки напали на село. Підпалили з двох сторін і почали свою криваву оргію. Уцілів той, кому вдалося втекти із села дебрами, потоками. Багато людей спалили живцем, в одному сховищі спалили 25 дітей… Скільки було жертв, докладно не відомо, говорили, що близько 150 ос. Мій вуйко Дем’янчик Микола в 1957 році вже з Радянського Союзу написав в Ряшівську прокуратуру (Польща), щоб порушити кримінальну справу проти вбивць жителів с. Скопів… Ряшівська прокуратура, не дивлячись на такі разючі факти, закрила справу… Дем’янчик Микола через центральну польську газету «Трибуна Люду» у 1961 році звернувся зі скаргою у генеральну прокуратуру Польщі, але відповіді не одержав. У зв’язку з тим, що бандою керував польський священик Журавський, в 1965 році Дем’янчик Микола також звернувся до примаса Польщі кардинала Вишинського. Через довгий час, аж в 1966 році була дана відповідь за підписом примаса Польщі кардинала Вишинського, в якій той підтверджував важкі воєнні часи, коли один одного вбивали, а завершив свою відповідь словами молитви Господньої «і прости нам довги наші, як і ми прощаємо нашим довжникам».».
6.03.1945 – польською боївкою АК після жорстоких катувань втоплений у річці Сян на Лемківщині Богдан-Володимир Дороцький, інженер, член ОУН. Закінчив Сокальську гімназію (1928) та Львівську політехніку (1933), інженер лісового господарства. Член Пласту, активіст студентського націоналістичного руху у Львові, видавець журналу «Студентський шлях» (1931-1934). Неодноразово ув’язнений польською поліцією. Народився у м. Нижанковичі на Львівщині у священичій родині 1909.
З польської листівки 1943 р.: «Му winnismy bye wdzуіczni bolszewikom ze wyniszczyli ukrainska inteligencije. Z bydtem sami damy sobie rade». – «Ми повинні бути вдячними большевикам за винищення української інтелігенції. З худобою зарадимо собі самі».
