90 років тому:
31.03.1935 – у м. Кременець на Тернопільщині народилася Галина Гордасевич, письменниця, перекладачка, шістдесятниця. Батько Леонід Гордасевич – православний священник, у 1946 засуджений на 10 років таборів за відмову порушити таємницю сповіди, мати Олена з дому Хомчуків закінчила учительську семінарію. У 1950 вступила до Острозького педагогічного училища, наступного року перевелася в педучилище у м. Костопіль. Через батька потрапила в поле зору НКВС. У березні 1952 затримана на три дні міліцією за фальшивим звинувачення в крадіжці. Під час обшуку виявлено щоденник та вірші. У червні 1952 заарештована та засуджена на 10 років ув’язнення за «складання націоналістичних віршів та антирадянську агітацію серед студентів». Звільнена 23.12.1954 за амністією, як суджена малолітньою. Оскільки в Рівному відмовили в прописці завербувалася для роботи на Донбас. Вийшла заміж, народила сина Богдана, проте згодом розлучилася. Закінчила заочно Літературний інститут ім. Горького у Москві (1971). Володіла латинською, англійською, італійською, іспанською та практично усіма слов’янськими мовами. Автор поетичних збірок, прозових творів, публіцистичних та критичних статей, літературних портретів українських поетес. Член Національної спілки письменників України (1983). В період падіння комуністичного режиму член ініціативної групи зі створення Товариства української мови на Донбасі (1989), член оргкомітету зі створення Народного Руху України та обласного Проводу НРУ, учасниця Установчого з’їзду НРУ у Києві (1990). Співзасновниця Демократичної партії України. Від 1990 мешкала у Львові. Померла у Львові 2001. Відповідно до заповіту похована на Монастирському цвинтарі у Кременці.
