80 років тому:
26.03.1945 – у Львові бойовиками Армії крайової цинічно вбитий професор Львівської політехніки Донат Ленґауер. Формальним приводом до страти вченого стало звинувачення його в тому, що він, нібито виходець із Литви та будучи комуністом, уклав для НКВС список польських професорів, яких більшовики вивезли на Донбас (через 10 місяців професори повернулися до Львова). Справжня причина вбивства була зовсім іншою. Донат ніколи не був мешканцем Литви. Народився 1905 в Башкирії (Уфимська губернія Московії), де його батько Володимир Ленґауер, інженер-хемік та педагог перебував на заробітках. У 1922 родина Ленґауерів повернулася на Львівщину. Донат закінчив реальну школу, Львівську політехніку та отримав фах інженера-хеміка (1928). Від 1929 працював асистентом Політехніки. Комуністом ніколи не був, але навпаки ідентифікував себе як поляк та римо-католик. Проте не був інфікований польським великодержавним шовінізмом та зневагою до українців, що було притаманне переважній більшости тогочасного польського суспільства. Дружина Марія Дрімалик була українського роду, вихованка Стрийської гімназії та випускниця Музичного інституту ім. М. Лисенка. Українське походження мала також його мати. Працював в Гірничій академії в Кракові, Геологічному інституті у Варшаві, Варшавській політехніці. Під час першої окупації більшовиками Західної України 1 січня 1940 призначений завідувачем кафедри загальної хемії, здобув ступінь кандидата хемічних наук. В період німецької окупації влаштувався в Бориславі хеміком-нафтовиком. Від 1944 завідувач кафедри неорганічної та аналітичної хемії Львівської політехніки та одночасно декан факультету. Коли більшовики поставили вимогу професорсько-викладацькому складу перейти з польської на московитську або українську мову викладання, то Ленґауер першим розпочав читати курс загальної хемії українською мовою. Саме це стало справжньою причиною розправи з вченим. Вбивство було здійснено показово жорстоко. Спочатку підпільники АК вбили його єдиного сина Андрія-Доната, запропонувавши 11-річній дитині отруєну цукерку. І вже через деякий час на могилі сина на Личаківському цвинтарі вони застрелили згорьованого батька.
