80 років тому:
7.01.1946 – м. Бірча на Перемишльщині, в якому розташувалися 1500 жовнірів Війська Польського та рота НКВД атакував 2-й Перемиський курінь УПА у складі чотирьох сотень: «Ударники-2» (командир Дмитро Карванський-«Орський» – заступав пораненого сотенного Михайла Дуду-«Громенка»), «Ударники-4» (командир Володимир Щиґельський-«Бурлака»), «Ударники-6» (командир сотенний «Яр», прізвище невідоме) та «Ударники-7» (командир Григорій Янківський-«Ластівка»). В ході бою з 2-ї до 8-ї години не вдалося здобути ворожих укріплень, загинуло 23 повстанці в тому числі Михайло Гальо-«Коник», командир куреня, Дмитро Карванський-«Орський», командир сотні, «Павленко», чотовий, поранено 20 стрільців УПА. Втрати ворога не відомі. Причинами загибелі «Коника» та невдачі операції були надмірна хоробрість командира, недостовірні дані розвідки про чисельність гарнізону та систему оборонних укріплень, спізнення на місце бою сотні «Бурлаки». Тіла загиблих повстанців захоронили у глибокому рові. Після війни на цьому місці поляк Ян Ляшкевич випасав корів, хоч й знав про наявність там масового поховання. Після падіння комуністичного режиму українська громада Польщі, здолавши численні бюрократичні перепони, встановила на цьому місці пам’ятник, який польські шовіністи регулярно плюндрували. У 2000-му останки загиблих повстанців перепоховали в Пикуличах (біля Перемишля) поблизу могили вояків УГА.
Михайло Гальо-«Коник», народився у м. Хирів Львівщині 1914. Навчався у Перемишльській гімназії. За спогадами Михайла Іванейка-«Запорожця; Богдана»: «брав активну участь у роботі місцевої «Просвіти», закликав українське населення не купувати товарів в польських та жидівських крамницях, особливо горілки та тютюну. Сам не пив та не курив». Від 1925 член ОУН. Працював у Маслосоюзі в Хирові. Перебував на військовій службі у Війську Польському (1938-1939), на початку Другої світової війни потрапив у німецький полон, звідки зумів втекти. За неверифікованими даними міг служити в Дивізії «Галичина» (1943-1944). Чотовий куреня УПА «Гайдамаки» (1944). Командир вишкільної сотні та інструктор Старшинської школи «Олені». Навесні 1945 скерований на Закерзоння для зміцнення командного складу УПА, поручник, командир Перемиського куреня (ТВ-26 «Лемко»). Зі спогадів Ольги Мороз-Турик-«Малуші», розвідниці при штабі Якова Чорнія-«Кулі»: «Я вважала, що 12 прикмет характеру українського націоналіста написано з образу «Коника». Мав таку велику силу волі, що зумів себе підігнати під ці партійні прикмети. Пригадую, перед вступом в Організацію нас вчили, а потім на вишколах продовжували, що ми маємо бути свідомі того, що працюємо з народом і для народу, і повинні бути слугами ідеї. Що не наша особа, а наша праця повинна бути на видноті. Він був повним втіленням цих ідей. Я таким його бачила і запам’ятала». Під керівництвом «Коника» створено чотири сотні УПА на чолі з командирами: Михайло Дуда-«Громенко», Володимир Щигельський-«Бурлака», Григорій Янківський-«Ластівка», Ярослав Коцьолок-«Крилач». Організатор двох підстаршинських шкіл УПА. Заступник командира 26-го Тактичного відтинка «Лемко» (командир «Рен»). На чолі куреня оперував на терені між Перемишлем і Сяноком. Загинув під час наступу на м. Бірча 7.01.1946. Посмертно підвищений до підполковника.
