120 років тому:
[П/П] 11.02(29.01.).1906 – у с. Нетішин, нині місто на Хмельниччині, народився Андрій Поліщук – оперний та концертний співак (бас), актор, поет.
Закінчив чоловічу гімназію в Острозі. За відмову з релігійних мотивів брати в руки зброю та пройти строкову службу у Війську польському трибуналом у Варшаві засуджений на 5 років 1 місяць і 1 день ув’язнення. На захист в’язня піднялася світова громадськість (А. Ейнштейн, Р. Роллан, Г. Уелс, представники британського парламенту та ін.), наслідком чого після трьох років тюрми хлопця звільнено. Проте в’язничні умови ушкодили голос, через що понад рік довелося інтенсивно лікуватися. Навчався у Вільнюській (1930–1931) та Варшавській (1931–1935) консерваторіях; у Варшаві отримував стипендію на навчання. Ще під час навчання в консерваторії виступав на сцені Варшавської опери. Соліст Львівського оперного театру; вже після дебюту (8.12.1936) отримав схвальні відгуки критики та визнання в мистецьких колах. Разом із Лесею Кривицькою (художнє читання) постійно гастролював місцевостями Галичини. Знявся у першому західноукраїнському повнометражному звуковому фільмі «До добра і краси» (1938; автори – Василь Сафронів-Левицький і Роман Купчинський, оператор та режисер – Юліян Дорош). Влітку 1939 запрошений до зйомок у фільмі «Крилос», проте початок Другої світової війни перешкодив реалізації цього проєкту.
У 1940 одружився з мешканкою Острога Оленою Малиновською; у шлюбі народилася донька Ганна. В період гітлерівської окупації працював в Острозі на різних посадах; з приходом других більшовиків повернувся до Львівської опери. 30 травня 1946 заарештований і засуджений на 10 років позбавлення волі. Утримувався в таборах Сибіру, Колими, Магадану. У 1954 до нього переїхала дружина з донькою. Лише на початку 1960-х зміг повернутися до Львова та поновитися солістом Львівського оперного театру. У 1971 на знак протесту проти тиску на нього як українського мистця та проти русифікації театру написав заяву на звільнення за власним бажанням. Перебував під наглядом КДБ, яке постійно здійснювало в його помешканні обшуки. Під час обшуку 1983 вилучені листи А. Енштейна, Г. Уелса та інших визначних діячів світової культури. Помер у Львові 2002. Похований на Личаківському цвинтарі.
«Не дивлячись на свій досить драматичний життєвий шлях – 17 років в’язниць, таборів і заслання, я через усе своє життя, від юнацьких літ до посивілої голови, куди б мене не кидала лиха доля, чесно і з любов’ю служив українському мистецтву, всюди достойно голосив слово і пісню мого народу, якого мова, культура, пісня, мистецтво є одним з найкращих у світі, але яким діялася кривда віками. Дбати про їх вільний розвиток, красу й велич було і є моїм свідомим обов’язком людини на основі вселюдної правди і справедливості – волі, рівноправ’я, братерства всіх людей на землі». Андрій Поліщук.
