110 років тому:
22.01.1915 – у м. Остенде в Бельгії народився Альберт Газенбрукс-«Західний», бельгієць, радист УПА, працівник референтури пропаганди, диктор підпільної радіостанції “Самостійна Україна” («Афродита»). До війни працював бухгалтером, крамарем у Бельгії. 1939 мобілізований до бельгійського війська, потрапив у німецький полон, невдовзі звільнений. Працював на примусових роботах у Німеччині (1942), декілька разів намагався втекти, весною 1942 вивезений на Волинь для праці в німецькій будівельній компанії у Рівному, яке на той час було столицею Райсхкомісаріату Україна. Під час чергової втечі в січні 1943 поблизу м. Дубно натрапив на відділ УПА. Склав присягу вояка УПА, зарахований стрільцем до азербайджанської сотні УПА. Невдовзі завдяки знанню декількох європейських мов Газенбрукс був залучений до моніторингу світових новин. Наприкінці листопада 1943 був присутній на Першій конференції поневолених народів Східної Європи та Азії, що відбулася у с. Будераж на Волині. Переведений для праці редактором та диктором підпільної радіостанції «Вільна Україна» (кодова назва «Афродіта»), що діяла в лісах поблизу с. Ямельниця на Сколівщині. З Волині до Галичини їхав разом із Петром Дужим і Романом Шухевичем. За правилами конспірації не знав ким був Шухевич, проте з розмов та поведінки здогадувався, що це один із керівників українського визвольного руху. Готував і передавав програми французькою та англійською мовами (1943-1945). Кожна передача розпочиналася словами: «Ви чуєте голос вільної і незалежної України!» – «Attention, attention! Ici Radio diffusiere ukrainienne clandestin La Libre Ukraine!». Сигнал підпільної радіостанції можна було почути у Бельгії, Франції, Люксембурзі, Швейцарії, Британії. 7 квітня 1945 ліс, де локалізувалася радіостанція оточила рота НКВС. Криївку, з якої велося мовлення, енкаведисти закидали гранатами під час ефіру. Троє підпільників загинуло, а важко поранений Газенбрукс-«Західний» потрапив у полон. Слідчі відповідно до Кримінального кодексу УРСР інкримінували йому ст. 54-2 – збройне повстання і ст. 54-11 – участь у контрреволюційній організації, проте не мали найменших доказів. Натомість сам «Західний» наполягав, що перебував у полоні в УПА та працював кухарем. Два роки справу «нетипового» повстанця скеровували на додаткові розслідування, проте не надто високого інтелектуального рівня слідчі не змогли дати ради з освіченим європейцем, то ж суд покарав «Західного» стандартним 10-річним позбавленням волі.
Загалом в радянських концтаборах Сибіру провів 8 років. Значною мірою вижив завдяки вмінню грати на скрипці – участь в оркестрі дещо зменшувала залучення до виснажливої фізичної праці. Після смерти Сталіна, зважаючи на протести світової спільноти, з концтаборів розпочалося звільнення іноземців. Альберт Газенбрукс був у числі 12 бельгійців звільнених у червні 1953. Перед поверненням на Захід його деякий час посилено харчували для відновлення сил. Відразу після прибуття до Бельгії узятий під спостереження бельгійською службою безпеки, оскільки західні спецслужби з недовірою ставилися до колишніх в’язнів більшовицького режиму (вільний світ був поінформований намагання їх вербовки радянськими спецлужбами). За весь час перебування в радянській неволі був позбавлений можливости передати про себе вістку додому, тож рідні та дружина вважали його мертвим. Працював бухгалтером, підтримував зв’язки з українською діаспорою та колишніми вояками УПА, що пробилися на Захід. Зокрема виступив французькою та українською мовами з промовою у м. Льєж з нагоди 25-річниці створення УПА (29.10.1967). Нагороджений Золотим Хрестом УПА (02.1968) та посмертно орденом «За заслуги І ступеня» (08.02.2010; нагороду представники посольства України вручили доньці та онукам Газенбрукса). Написав спогади свого життя та боротьби, які на жаль, безслідно зникли (вважається, що їх знищила родина побоюючись можливих небезпек з боку СРСР). Помер у м. Брюгге в Бельгії 1979.
До кінця життя залишався українським патріотом, свої листи підписував «Західний», а в кінці додавав «Слава Україні!». Про свою участь в боротьбі за волю України згадував: «Час моєї праці в Радіо «Вільна Україна» – то були найкращі хвилини мого життя. Я тоді переродився і зрозумів, ЩО це означає жити і боротись за шляхетні ідеали. А воля України, визволення цього доброго народу стало для мене метою».
З Листів Альберта Газенбрукса-«Західного»:
«Я закликаю вас залишитися об’єднаними в боротьбі проти спільного ворога. Одного дня – може, він вже не такий далекий – ми будемо мати щастя і можливість святкувати незалежність України, а цей день не прийде, коли ціла Україна, як один чоловік, не підніметься проти більшовицького ката, з поміччю поневолених та загрожених народів. …. Завжди пам’ятаю, коли я складав присягу в українських лісах у 1943-тому році, бо її не забув. З поміччю Всевишнього ми збереглися у нашій боротьбі, щоб сповнити те чудо, за яке ми боролися, за яке ми боремося і будемо боротися аж до дня його сповнення».
«Для мене незабутніми лишаються дні і місяці підпільної революційної боротьби в УПА… Ніколи я не жалітиму, а навпаки, вважаю себе щасливцем, що мав можливість своєю працею прислужитись до визволення України. Україна заслуговує на те, щоб для неї жити, працювати й боротися».
