Яків Кухаренко – класик української літератури на Кубані, історик, етнограф, військовий діяч на Кубані (160 років тому)

160 років тому:

8.10(26.09).1862 – у гірському аулі під Майкопом від отриманих ран помер Яків Кухаренко, класик української літератури на Кубані, історик, етнограф, військовий діяч на Кубані. Закінчив Катеринодарське повітове училище (1811-1814). З 15-ти років на військовій службі: хорунжий (1823), сотник (1827), осавул (1833), військовий старшина (1836), підполковник (1838), полковник (1846), генерал-майор (1853). Наказний отаман Азовського козацького війська (1851-1852), наказний отаман Чорноморського козацького війська (1852-1856), з 1856 у відставці. Від початку 1840-х жваво листувався з діячами культури Харківського гуртка романтиків, на доручення яких надсилав для публікації чорноморський фольклор та етнографічні оповідання. У січні 1841 в Санкт-Петербурзі познайомився з Тарасом Шевченком, згодом допомагав йому в часі заслання й до кінця життя листувався з поетом. Ініціював постановку в 1843 у Ростові-на-Дону Шевченкового «Назара Стодолю». Кухаренкові Шевченко присвятив поему «Москалева криниця». Власну літературні творчість розпочав наприкінці 1820-х. У 1833-1836 очолив роботу з написання на основі документів військового архіву «Огляду історичних фактів про Військо Чорноморське». Найвідоміший твір Кухаренка – етнографічна п’єса «Чорноморський побит на Кубані» (1836; опублікований 1861 в журналі «Основа»). На основі цієї п’єси Михайло Старицький написав лібрето, а Микола Лисенко оперу «Чорноморці» (1872), яка увійшла до класичного репертуару українських театрів. Викликаний у службових справах до Ставрополя 1 жовтня (19 вересня) 1862 й дорогою потрапив у полон до абадзехів. Син Степан зумів викупити тіло батька і поховати біля собору у Катеринодарі. У 1932 собор зруйнований більшовиками. Народився у м. Єйськ на Кубані (в літературі також станиця Медведівська), нині в Московії в сім’ї полковника Чорноморського козацького війська 1799.