Відійшла до Господа Богдана Пилипчук
/ 20.09.1922-20.04.2013 /
З глибоким сумом громадськість сприйняла звістку про те, що 20 квітня покинула земний світ високодостойна мешканка Львова, самовіддана патріотка України Богдана Пилипчук.
Навряд, чи в котрійсь із львівських патріотичних організацій не знають цю старшу, невеличку й тендітну жінку із паличкою в руках, живою енергією в рухах і напрочуд молодечими синіми очима.
У “Просвіті”, Союзі Українок, Лізі Українських Жінок, Товаристві політв’язнів, Братстві воїнів УПА, “Рідній школі” знають і шанують цю невтомну Патріотку, яка з юних літ і до останнього подиху понад усе любила Україну.
Все її життя – яскраве тому підтвердження.
Волею долі Пилипчук Богдана-Мирослава народилася і виросла в національно свідомому й духовно багатому селі Задвір’я Буського району на Львівщині. З юних літ брала участь у культурному житті і в суспільній праці в рідному селі. Там зародилася в її душі всепоглинаюча любов до України та українського народу, яка ніколи не покидала її.
Ця любов привела її в 1941 році до лав ОУН. Самовіддано працювала вона в робітничій юнацькій сітці міста Львова, повсякчасно й наполегливо удосконалювала, поглиблювала свої знання і передавала їх іншим дівчатам, які спільно підтримували зв’язок, виконували різні доручення організації: розповсюджували літературу, працювали в товаристві “Сила”, в читальні “Просвіти”.
У 1943 році Богдана дістає наказ Проводу перейти в підпілля, на Тернопільщину. Після ідеологічно-червонохрестівського вишколу Богдану направляють в Чортківську округу в розпорядження обласної провідниці “Юнацтва” – “Іскри” (Мирослави Юрчинської). Тут її псевдо “Віра” змінили на “Криця”.
До речі, якими характерними були її псевда! Чудово відбивали основні риси Богдани. Спочатку – “Віра”, бо понад усе вірила в український народ, у здобуття Україною незалежності. Потім – “Криця”. Видно, Провід відзначив крицеву стійкість цієї тендітної дівчини.
І почалося напружене підпільне життя. Богдана Пилипчук проводила вишколи з юначками в багатьох селах Тернопільщини. Юначки заготовляли продукти харчування, лікарські трави, бинти з домашнього тканого полотна, ходили на зв’язок, розповсюджували літературу. Скільки недоспаних ночей, все в дорозі, в дорозі…
Богдана була не лише свідком, а й активним учасником творення Української Повстанської Армії, свідком масового патріотизму тодішніх українців… У наш час не раз зворушено згадувала, розповідала молодшому поколінню, скільки було в них завзяття і любові до рідного краю… Такими ж якостями і сама відзначалася.
У 28 томі “Літопису Української Повстанської Армії”, у надзвичайно цікавих спогадах її подруги Марії Савчин (“Марічки”) є коротенька, але вельми показова характеристика Богдани Пилипчук. “Богданка, – пише Марія Савчин, – велика ідеалістка, заводила зі мною палкі розмови й обмірковувала багато проблем. Вона була на кілька років старша за мене, весела й одночасно глибокодумна дівчина. Вродлива та привітна на вдачу, Богданка мала успіх серед хлопців, однак не визнавала кохання і співчувала моїй “слабості”…
Так, Богдана Пилипчук вважала, що, коли треба боротися за Україну, не можна дбати про особисте щастя. З тим жила і боролась.
А в ґрунтовній історичній розвідці Нестора Мизака “За тебе, свята Україно”, у книзі другій, подано деяку інформацію про самовіддану працю Богдани в референтурі пропаганди ОУН в Чортківській окрузі. У тій книзі вміщено і короткий спомин Богдани Пилипчук, але в ньому вона більше розповідає про героїзм інших. Про себе, як завжди, промовчує.
У жовтні 1948 р. Богдана Пилипчук була заарештована на Дрогобиччині. Що довелося зазнати в час слідства, можемо лише здогадуватися, сама п.Богданка не любила згадувати, ніколи ні на що не жалілася… Засуджена Львівським Воєнним трибуналом по статті 54-1а, 11 на 25 років лагерів і 5 років позбавлення прав. І ось ця тендітна дівчина – у Сибіру, в Тайшетському ОЗЕРЛАГу на найважчих роботах.
Звільнена в грудні 1956 року, повернулась на Україну, спочатку в м.Долину, де з труднощами знайшла роботу, працювала бухгалтером. Ще багато переслідувань витерпіла…
Від 1971 р. – у Львові. З 1991 року активно включилася у діяльність патріотичних організацій (Конгрес Українських Націоналістів, Братство УПА, “Просвіта”, Союз Українок, Ліга Українських Жінок, “Рідна Школа” та ін.).
“Нині, – говорила п.Богданка, – я тішусь незалежною Україною, як мала дитина, бо стільки радості на старість…” І не лише тішилася, а й брала активну участь у різноманітних заходах – конференціях, презентаціях, зустрічах з молоддю. Особливо любила контактувати з дітьми й молоддю. Зі своєї скромної пенсії постійно купувала вартісну патріотичну літературу і з великою приємністю дарувала багатьом. З воістину материнською щедрістю!
А скільки праці й зусиль доклала Богдана Пилипчук у збирання інформації про жінок-учасниць визвольної боротьби! У тому, що Лізі Українських Жінок вдалося видати унікальний трьохтомний енциклопедичний довідник “Українська жінка у визвольній боротьбі 1940-1950 рр.” за редакцією Надії Мудрої, є велика частка труду Богдани Пилипчук.
До того ж пані Богданка була вправною майстринею-вишивальницею, брала участь у численних виставках творчих робіт.
Пані Богданка з великим натхненням відвідувала історично значимі місця по всій Україні. Старалась не пропустити ні однієї культурно-пізнавальної поїздки, організованої “Просвітою”, з великою побожністю вклонялася славним постатям українських героїв та визначним історичним місцям.
Минулого, 2012 року на урочистому засіданні з нагоди Дня Незалежності України міський голова Львова Андрій Садовий, відзначаючи кращих діячів Львова, вручив пані Богдані особливу відзнаку – “Почесний знак Св.Юрія” – за вагомий внесок у становлення української державності та активну громадянську позицію.
Ми ж вклонімося її світлій пам’яті! Пані Богдана Пилипчук відійшла до Господа, а нам залишила добрий приклад любові до України та праці задля неї.
Вічная пам’ять!
