Василь Кулинич – священник катакомбної УГКЦ (130 років тому)
130 років тому:
19.03.1893 – у с. Кам’янка Лісова (нині не існує) поблизу м. Рава Руська на Львівщині народився Василь Кулинич, священник УГКЦ (1923). Навчався у Львівській Академічній гімназії (1904-1912) та Львівській духовній семінарії. В 1914 вивезений московськими окупантами на схід і лише через 6 років повернувся до навчання. В семінарії керував хором. Душпастирював сотрудником в Угневі, відтак парохом у с. Нова Кам’янка, з 1941 декан Рава-Руського деканату. На парохії поборював агітацію комуністів, за що восени 1933 ті підпалили увесь його урожай. 1939 померла дружина і священик залишився сам з 7-ма дітьми від 4 до 15 років. У липні 1945 заарештований і за «зраду батьківщини» засуджений на 10 років тюрми і 5 років заслання. Ще на допитах слідчий Сідоров погрожував: «Не хочеш підписатися на православне – не надо. За релігію ми не будєм судить, дадім так, что запомніш нас». 31 грудня 1954 повернувся до Жовкви, проте його не хотіли приписувати. Змушений був постійно змінювати місце проживання, переважно на Східній Україні і лише 1960 з допомогою знайомого єврея прописався у Жовкві. До кінця життя душпастирював у підпіллі. Репресивні органи регулярно проводили з ним «профілактичні» бесіди, які не мали успіху. Помер у м. Жовква на Львівщині 1981. Хоронили підпільні священики ЧСВВ.
