Василь Галаса-«Орлан; В’юн; Дніпровський» – крайовий провідник ОУН ПЗУЗ, полковник УПА, в.о. командира УПА-Північ (20 років тому)

20 років тому:

5.10.2002 – у Києві помер Василь Галаса (спр. Ґаладза)-«Орлан; В’юн; Дніпровський», крайовий провідник ОУН північно-західних українських земель (ПЗУЗ), полковник УПА, в.о. командира УПА-Північ.

Член ОУН (1937), з липня 1941 – повітовий референт пропаганди, відтак через кілька місяців – повітовий провідник ОУН Тернопільщини. Влітку 1943 – провідник Перемишльської округи, у 1945-1947 – заступник крайового провідника ОУН Закерзонського краю Я. Старуха-«Стяга», організатор відділів УПА на Перемишльщині (з першої половини 1944). 1947 в часі акції «Вісла» організовував рейд відділів УПА в Західну Європу. З липня 1948 до липня 1953 – крайовий провідник ПЗУЗ (Волинська, Рівненська та Житомирська області, українська частина Білорусі; з 1952 під його керівництво переходять також Вінницька та Кам’янець-Подільська області), з 1950 – член Проводу ОУН та член УГВР. Заарештований у 1953 при переході на Східну Україну, 5 років утримувався у київській в’язниці, де зазнавав постійних допитів та намовлянь до співпраці. 1958 засуджений до 10 років ув’язнення, під час «хрущовської відлиги» 1960 з розрахунком, що на нього вийдуть емісари з-за кордону звільнений під постійний нагляд КҐБ. Після проголошення незалежности України – позаштатний працівник інституту історіографії НАНУ (з 1992), член Київського братства ОУН і УПА. Нагороджений УГВР Золотим Хрестом Заслуги і медаллю «За боротьбу в особливо важких умовах».

Непросто склалось особисте сімейне життя. У травні 1945 одружився з Марією Савчин-«Марічкою», надрайоновою УЧХ Перемишльщини. У грудні 1946 в них народився син Зенон, якого під час невдалої спроби арешту Марічки у 1947 забрали польські спецслужби і доля його не відома. У жовтні 1948 в подружжя народився другий син Петро, якого вже після звільнення батько забрав на виховання. Ще в ув’язненні переконав Марічку «погодитись» на співпрацю з КҐБ, але після перетину кордону викрити їх агентурні плани і залишитись у вільному світі. На еміграції Марічка вдруге вийшла заміж, Василь після звільнення також одружився у 1962. Народився у с. Білокриниця на Тернопільщині в сім’ї робітника-муляра 1920.