Роль міжнародних інституцій з перспективи сьогодення
Спектрум від абсолютного державного суверенітету до повної міжнародної співпраці і співіснування, навіть і певної залежності від рішень других держав, доволі широкий. Сьогодні він вкритий чим раз більше структурами та інституціями. ХХ століття влаштувало це явище часу, що мабуть було спричинене у першу чергу конфліктами світового масштабу, наприклад Першою світовою війною, хоча збройні конфлікти не були єдиними причинами появи міжнародних інституцій. Влаштування міжнародних інституцій вимагало терпеливості і візії бо, до речі, перші спроби були такими незадовільними, що Перша не була єдиною світовою війною ХХ століття, одна з перших спроб- Ліга Націй- не витримала іспиту хоча б тому, що її ініціатор США сам тільки символічно підтримав її існування.
Все ж таки пішли процеси і держави почали шукати способів лагодження конфліктів поза війною, спільної чи колективної оборони, а також в других галузях, наприклад економії для влаштування більших ринків для збуту продуктів та більш вільного просування населення по світу. Теми співпраці навіть звернули увагу на світове довкілля бо світове товариство зрозуміло, що живеться на одній планеті та екологія Південного полюсу впливатиме на клімат південного шельфу США, островів на Тихому океані і тим подібним.
Фактично світ зменшився до кінця останнього століття і далі зменшується знов у ХХІ шляхом технології та інформації.
Напевно провідну роль у цьому процесі відіграла Організація Об’єднаних Націй загально визнана як найбільша міжнародна структура до якої приєдналися 193 держави і хоча у жодному випадку ООН не доконала своєї місії чи місій, але принайменше вона влаштувала постійне місце, тобто форум для діалогу, правда інколи зовсім безрезультативного, але все ж таки форуму діалогу, а не поле збройної боротьби. ООН також зайнялося другими питаннями- поборювання людської бідності, допомоги мігрантам, розвитком громадянського суспільства і навіть справами екології. Це не означає, що ООН розв’язала ці проблеми. Вона просто надала форум і надію, а це вже добре.
Яскравою іронією дискусії про державний суверенітет і міжнародні структури це напів помилкове мислення, що міжнародні інституції підважують суверенітет держави, тобто включаючись у міжнародні структури держава до якоїсь міри віддає власний суверенітет. Фактично кожна держава входить хоч би теоретично добровільно у ці міжнародні структури з наміром скріпити свою безпеку, економіку, тощо. Відмінні мабуть це такі структури як Союз Незалежних Держав, Євроазійський простір, тощо де держави входили часто з огляду на страх перед Росією, але навіть у цьому випадку частково задля дешевого газу, спокою і не більшого втручання Росією у їхні справи. У кожному випадку Росія це приклад ізгоя міжнародного суспільства якій суспільство просто догоджає.
Об’єднане Королівство проходить свого роду кризу напряму сьогодні де ця іронія яскраво проявляється і до речі кусає. Прийнявши шляхом референдуму рішення виходу з Європейського Союзу, що було зумовлене передусім з огляду на міграційні зобов’язання, тобто прийняття біженців, ОК відчуло в між часі коштовність економічну виходу з ЄС і зрозуміло, що економічні наслідки не тільки виходу, але і не членства в ЄС далеко більше підважить силу ОК чим міграційні питання. Досі не прийнято Парламентом шляху виходу хоча мандатний вихід вже недалеко. Вершком іронії є те, що виходом провадить людина яка була проти виходу. Є фахівці які передбачують, що ОК влаштує другий референдум і заверне попереднє рішення.
Україна з кожним роком і кожним кроком агресії північного патологічного сусіда приходить до переконання, що міжнародні інституції на її користь і не підважують її суверенітет. Це фактично відноситься зокрема до ЄС та Організації Північноатлантичного Договору (НАТО). У Конституції України дуже чітко було визначено, що Україна займає статус позаблокової держави. Одначе сьогодні незаперечні наміри України у сторону ЄС та НАТО і до якоїсь міри це закріплено вже у законодавстві. Але не все так ясно. Важливість членства у НАТО полягає на розділі 5 де сторони Договору годяться, що збройний напад на одного або більше з них в Європі чи Північній Америці вважатиметься нападом проти всіх і кожна сторона годиться допомогти стороні на яку був напад, правда таким способом як дана сторона уважатиме за відповідне. З усіма своїми інтерпретаціями цей розділ відносно промовистий. Навіть тепер коли при владі найпотужнішої сторони НАТО знаходиться політичний примітив, егоїст, психопат і здається приятель Путіна, а може і його співробітник. Все ж таки безпека України у колективній площині з тим, що Україна своїми можливостями повинна стати повноцінною стороною.
З таким самим переконанням Україна повинна ставитись до другої найбільшої проблеми в Україні — її корупції. Самі корупціонери не повинні вирішувати цього питання. Потрібно незалежних об’єктивних арбітрів. Коли Президент Порошенко твердить, що це підважує суверенітет України він не говорить щиро. Зрештою він особисто є заінтересованою, а то і винною стороною. Велика заслуга Президента у Автокефалії Української Церкви, але з Новим Роком ціни на житлові потреби стрімко піднеслися за пропозицією Міжнародного Валютного Фонду теж міжнародною інституцією. Духовний хліб дуже важливий, але що буде населення споживати для фізичного збереження!? Народ не в силі платити ці високі кошти бо навколо нього розкрали і далі розкрадають його майно. Нехай цим явищем займеться теж міжнародна об’єктивна і відносно чесна інституція. В Україні такої немає!
18 січня 2019 року Аскольд С. Лозинський
