Роберт Лісовський – графік, живописець, дизайнер, громадський діяч,один з найвизначніших майстрів української книжкової графіки (40 років тому)
40 років тому:
28.12.1982 – у Женеві в Швейцарії помер Роберт Лісовський, графік, живописець, дизайнер, громадський діяч. Чоловік композиторки та піаністки Стефанії Туркевич-Лукіянович. Охрещений у Євангельсько-Лютеранській Церкві. Початкову освіту здобув у німецькій школі Кам’янського. У 1906-1908 навчався у Миргородській художньо-промисловій школі ім. М. Гоголя, зокрема основ українського орнаменту в О. Сластіона та акварелі в латвійського художника Р. Пельше. Відтак продовжив навчання у рисувальній школі Миколи Мурашка в Києві (1908-1910) та Українській державній академії мистецтв (1917-1920) в Г. Нарбута (монументальне мистецтво) та М. Бойчука (графіка). З 1913 експонувався на художніх виставках, оформляв книжки для низки київських видавництв, співпрацював з «Молодим театром» Леся Курбаса, співзасновник футуристичної групи «Музагет». Малював у національному неостилі. Навчався співу (баритон) у Київському музично-драматичному інституті. У 1920 втік з-під більшовицького арешту до Польщі, поселився у Львові, де 1925 одружився. Донька Зоя Лісовська (1927 р.н.; по чоловікові Нижанківська) стала живописцем і графіком, внучка Роберта Лада Нижанківська-Кукс (1962 р.н.) – також художниця. Член Гуртка діячів українського мистецтва; значною мірою спричинився до формування львівського стилю книжкової графіки. Закінчив Берлінську Державну вищу мистецьку школу (1927-1929). У 1929-1945 – професор графіки Української студії пластичних мистецтв у Празі, член Українського товариства прихильників книги, командант Союзу українських пластунів емігрантів у Чехо-Словаччині (1934-1939). У Чехії зблизився з діячами УВО та ОУН, особисто контактував з Є. Коновальцем. Член Асоціації незалежних українських мистців, учасник її львівських виставок. У 1935 член Комітету святкування 30-ліття Національного музею у Львові та 35-ліття перебування на митрополичому престолі А. Шептицького. Організатор мистецьких українських виставок у Берліні (1933) та Римі (1938). Після війни спершу в Італії, а з 1948 завдяки покровительству єпископа Івана Бучка оселився у Лондоні, де 12 років очолював Союз українців Великої Британії. Від 1976 мешкав разом з родиною доньки у Швейцарії.
Один з найвизначніших майстрів української книжкової графіки минулого століття, автор проєктів української символіки, емблем політичних і громадських організацій, зокрема емблеми ОУН (Тризуб з мечем) та тризуба для Пласту, проєктів українських шрифтів, фірмових знаків, печаток, екслібрисів, афіш тощо. За свідченням доньки Зої Лісовської-Нижанківської, на основі логотипу німецького графіка Отто Фірле у 1927 створив оновлений логотип німецької авіакомпанії «Люфтганза» (Lufthansa). Розробник бофонів (скорочено від «бойовий фонд») – символічних грошових знаків УПА та ОУН. Автор проєктів килимів у майстерні «Гуцульське мистецтво» в Косові, одностроїв для вояків Карпатської Січі, надмогильних пам’ятників Ользі Басараб у Львові, Є. Коновальцю, В. Щербаківському, спогадів про Г. Нарбута. Народився у с. Кам’янське, нині місто Дніпровської області у шляхетській родині німецького походження 1893.
За оцінкою мистецтвознавця Романа Яціва з його відходом у Вічність завершилася «одна з найяскравіших сторінок культурної історії України XX століття. Нащадкам залишився великий приклад посвяти Нації і Мистецтву, спряжений у високу, аристократичну форму вияву».
