Пилип Орлик – гетьман Війська Запорозького (350 років тому)
350 років тому:
21.10.1672 – у Косуті, нині в Білорусії, в шляхетській сім’ї чеського походження, народився Пилип Орлик, гетьман Війська Запорозького (на еміграції). Батько загинув 1673 під Хотином у польсько-турецькій війні. Навчався в єзуїтській колегії у Вільно та в Києво-Могилянській колегії (1692-1694). За протекцією Стефана Яворського писар канцелярії Київського митрополита (1698-1700), згодом перейшов до генеральної військової канцелярії гетьмана Івана Мазепи. 1698 одружився з Ганною Герцик, донькою полтавського полковника, в шлюбі народилося троє синів і п’ять доньок. Від 1702 (в літературі також від 1706) – Генеральний писар в уряді Івана Мазепи. Завдяки добрій освіті (володів 12 мовами), гнучкому розуму, сумлінному ставленню до службових справ та однаковому баченню європейського шляху незалежної України став найближчим співробітником гетьмана, якому той довіряв найпотаємніші справи зовнішньої політики (зокрема провадив все таємне листування гетьмана). Після поразки під Полтавою у 1709 з Іваном Мазепою та вцілілим козацьким військом емігрував до Османської імперії, склавши першу українську політичну еміграцію. 16(5) квітня 1710 в Бендерах у присутности козацтва і запорожців, генеральної старшини, турецького султана і шведського короля обраний гетьманом України. Козацька рада також схвалила «Конституцію прав і вольностей війська Запорозького» – одну з перших у Європі конституцій (77 років раніше за американську Конституцію).
Конституція Пилипа Орлика (Бендерська Конституція) починалася визначальними для ідеї української самостійности словами: «Україна по обидва боки Дніпра повинна бути вільною від чужого панування». Ухвалений документ був юридичним підґрунтям створення незалежної держави з республіканською формою правління, заснованої на невідомих до цього демократичних принципах суспільного життя. Конституція чітко регламентувала права та обов’язки гетьмана, старшини і козацтва, суттєво обмежуючи владу гетьмана у судівництві, фінансах, виборах старшин. Передбачалось створення протопарламенту – Генеральної Ради, який повинен був формуватись з генеральної старшини, полковників, представників козацьких полків, полкової старшини, сотників та представників Запорозької Січі. Київська Митрополія мала вийти з підпорядкування Московського Патріархату.
Уклав союзний договір із Швецією (10.05.1710) та Кримським ханством (23.01.1711). На початках справа визволення України з московської неволі складалась вдало. 8.11.1710 Туреччина, підтримуючи Орлика, оголосила війну Московії. Навесні 1711 гетьман розпочав наступ на Правобережну Україну. Міста здавалися без бою, козацькі відділи І. Соропадського переходили на бік Орлика, вибухали локальні повстання проти московської адміністрації, проте через зраду кримських татар, що покинули війну та повернули на південь, грабуючи українські села і беручи ясир, добре спланована та на початку успішна кампанія зазнала краху. Згідно Прутського мирного договору (1711; потверджений у Стамбулі 1712) Правобережжя мало бути звільнене від московитських військ і передане під владу Орлика, проте тепер на заваді цьому стала Річ Посполита. На еміграції перебував у різних європейських країнах і повсюди разом із сином Григором намагався залучити володарів цих держав до антимосковської коаліції у справі відновлення української держави, проте через несприятливі політичні умови всі дипломатичні заходи були марними. Останні роки минули у бідности та самотности. Помер у Яссах 1742.
