Презентую Президента Камалу Гарріс
Камала Гарріс, найвірогідніший кандидат від Демократичної партії в президенти Сполучених Штатів у листопаді 2024 року, має такі кваліфікації: чинний віце-президент при президенті Джо Байдені, раніше чотири роки була сенатором від штату Каліфорнія та шість років генеральним прокурором штату Каліфорнія. Крім цих кваліфікацій, ось деякі з її атрибутів: вона чорношкіра та азіатська жінка. Її обрання стане історичним для Сполучених Штатів у ту хвилину, коли вона буде обрана, і коли вона складе президентську присягу. В Америці ніколи не було жінки-президента, білої чи іншої. Це дуже прострочено.
Філіп Х. Ґордон є радником Камали Гарріс з національної безпеки. Він напевно відіграватиме значну роль у майбутній адміністрації президента Камали Гарріс. У нещодавньому інтерв’ю з президентом Ради з міжнародних відносин він охарактеризував вторгнення Росії в Україну понад два роки тому як найбільшу сухопутну війну в Європі з часів Другої світової війни з величезними геополітичними наслідками — загрозою для інших близьких союзників у Європа і НАТО; підвищення цін на енергоносії, продукти харчування; порушення ланцюгів поставок. Далі він сказав:
«Я маю на увазі, що спочатку я б сказав зробити крок назад… повернутися до… лютого 22 року або навіть до того, коли ми мали розвідувальні дані про те, що Росія збирається вторгнутися, у чому багато хто сумнівався, і ми поділилися з нашими союзниками, ми поділилися з українцями, і ми повідомили світу, що це мало статися, це сталося. А потім ми негайно включилися і допомогли українцям запобігти, по суті, російському захопленню всієї України. Це був їхній план. Це було їхнє припущення, що вони зможуть це зробити. Багато людей вважали, що вони мають рацію. Але ми були сповнені рішучості довести, що вони неправі, збільшили військову допомогу, політичну допомогу, створили величезну коаліцію, сильно вдарили по російській економіці за допомогою санкцій… Я віддаю найбільшу заслугу українському народу за його відважну боротьбу проти Росії, але далеко від взяття Києва їх зупинили. Їх не тільки зупинили, їх штовхнули — їх відштовхнули. Зрештою вони захопили деякі території на сході, але навіть цього наступного року — значною мірою завдяки нашій допомозі, а ніхто не надав більше допомоги, ніж Сполучені Штати — ми допомогли українцям запобігти російському захопленню Києва, разом узята коаліція приблизно п’ятдесяти країн, які всі беруть участь у підтримці України. І, ви знаєте, майже через два з половиною роки після цього російського вторгнення з наміром окупувати Київ, Україна є демократичною країною з підтримкою та солідарністю з усього світу, яка стоїть високо та горда перед обличчям російської агресії. Тож я вважаю, що в першу чергу це заслуга українців у їхній боротьбі. Але я думаю, що Сполучені Штати та наші союзники в усьому світі також виконали чудову роботу, надавши підтримку Україні… І завдяки надходженню допомоги, щоб прийти на допомогу та дати зрозуміти Путіну, що він, можливо, думав, що зможе перечекати нас, але він не зможе. Останнє:… як щодо критики, що ви зробили недостатньо? У нас дуже мало обмежень щодо того, що Україна може робити, або щодо того, що ми надаємо Україні. Це правда, що дещо з цього змінювалося з часом, оскільки змінювалися потреби на полі бою, оскільки змінювалися наші доступні ресурси, оскільки ставали доступними речі, які не могли бути надані раніше, які ми можемо надати зараз. До того, що, знаєте, яка б категорія зброї вас не зацікавила, ми фактично надаємо її в Україну зараз. Тож…я не вважаю правильним припускати, що якось наша політика або те, що ми робимо, заважає Україні робити те, що їй потрібно робити, тобто продовжувати протистояти цій російській агресії. .”
Питання, на яке містер Ґордон і відповів, і на яке уникав:
«З деяких сторін адміністрації пролунала певна критика, що обмеження на використання Україною зброї, яку постачає США, можливо, слід скасувати. Було кілька запитань про те, чи було це так…занадто мало, занадто пізно. Чи потрібно адміністрації переглянути свою стратегію щодо України?»
Що ж, це водночас і хороша, і погана новина. Зрозуміло, що якби Ґордон запропонував скасування обмежень або навіть принаймні графік членства України в НАТО, він би критично поставився до політики Байдена. Відсутність своєчасної поставки зброї була не політичною, а матеріально-технічною проблемою, яка, незважаючи на це, часто відбилася дуже дорогою ціною для України та українців.
Парадигма, яку дуже часто повторює президент Джо Байден, полягає в тому, що він балотувався не проти Всемогутнього, а проти Трампа. Трамп був і залишається бовдуром і шарлатаном. Порушення справи проти Трампа має призвести до величезних прибутків для кандидата Гарріс, яка була прокурором.
У будь-якому випадку те, що Україні потрібно від адміністрації Гарріс, — це відмова від будь-яких обмежень на використання американської зброї, своєчасна поставка, розумна відповідь на запити України щодо різноманітної зброї, визнання того, що Україна розуміє свої стратегічні військові потреби краще, ніж усі американські вищі генерали разом і, нарешті, графік членства України в НАТО, навіть якщо це включає те, що членство не буде надано протягом поточної війни або в якості альтернативи, з положенням про те, що членство України в НАТО не дозволить їй посилатися на статтю 5 під час поточної війни.
На кінець, президент Джо Байден заслуговує великої похвали не лише за те, що вийшов з перегонів, але й за свою понад півстолітню державну службу. У кожної людини є недоліки. Але Джо Байден був і є по суті хорошою та чесною людиною з безкорисливою особистістю та віддаючою натурою. Його вадою був рівень ввічливості й навіть безпорадність. Як віце-президент він не міг керувати американською зовнішньою політикою для молодшого сенатора, який історично став першим чорношкірим президентом Америки. Історія ніколи не буде засуджувати, а тим більше критикувати Барака Обаму, але у зовнішній політиці він був катастрофою. Він просто не мав ні знань, ні досвіду. Байден був надто ввічливим, щоб сказати йому це. В результаті постраждав світ. Крім того, Джо Байден увійде в американську та світову історію як один із найвидатніших а може і важливіше найпорядніших лідерів.
Дивлячись у майбутнє, президент Камала Гарріс стане історичною особою після обрання — перша жінка. Америка трохи запізнилася. Її місія — наполегливо працювати, приймати поради, бути інколи жорсткою у принципах але співчутливою. Якщо вона це зробить, то стане справді історичною не лише через свої хромосоми та колір шкіри, а й через свою спадщину добрих дій для Америки та світу.
25 липня 2024 р. Лозинський Аскольд
