Подвійні стандарти європейських чиновників
Коли комісари Європейського союзу заявляють, що Україна не готова до вступу в ЄС, вони керуються подвійними стандартами і цинічно брешуть. Особливо це було помітно в «помаранчевий період», коли ми ніби то отримали довіру цивілізованого світу і почали активно позбавлятися рудиментів радянської епохи. Натомість і тоді, і досі наш статус для Європи нижчий, ніж статус Албанії.
Коли ми говоримо про вимоги ЄС до країн, що можуть розглядатися як кандидати на вступ до спільноти, ми маємо пам’ятати, що вони, ці вимоги, закріплені в так званих Копенгагенських критеріях, прийнятих Радою Європи в 1993 році. Відповідно до них країна має відповідати вимогам ЄС в сфері економіки, законодавчої бази, правосуддя, демократичних норм, дотримання прав людини тощо. Критерії ці насправді є досить розмитими і уточнюються цілим рядом інших супутніх актів. І те, як підходять євро чиновники в розгляді кандидатур до одних країн, і як підходять до інших, зайвий раз свідчить про те, що всі ці «критерії» є суто умовною річчю.
Адже в результаті в ЄС опиняються навіть ті країни, рівень розвитку яких перед вступом був куди нижчим, ніж, наприклад, рівень розвитку України до 2008 року.
Найкраще подвійні стандарти ЄС демонструє Греція, країна, яка опинилася в складі ЄС лише через політичне рішення окремих його членів. Ця держава стала членом спільноти в 1981 році, а в НАТО – з 1952 р. (з перервою). В Альянс Грецію прийняли лише через те, аби не допустити в цій країні встановлення комуністичного режиму і врівноважити стосунки з Туреччиною. До речі, остання обставина сприяла і приєднанню Грецію до ЄС, враховуючи конфлікт двох країн довкола Кіпру. Вся економіка післявоєнної Греції – це дотації європейських і світових фінансових установ, кошти, виділені по так званому плану Маршалла і допомога США. Аграрна Греція сама не була в змозі розбудувати сильну економіку і забезпечити належний соціальний рівень без грошей світової спільноти. Нинішня криза просто стала наслідком такої політики – Греція набралася багатомільярдних боргів, але віддавати їх просто не в змозі. А потім хтось дивується, чому в Греції все так погано! Зараз деякі тверезі політики виступають не лише за вихід країни з єврозони, але й взагалі – про вихід з Європейського союзу.
Інший приклад – Болгарія. Одна з найслабших економік ЄС, ріст ВВП якої в 2006-2007 рр. (напередодні та в рік вступу до ЄС) складав 6,5% та 6,4% відповідно. В Румунії, яка синхронно з Болгарією вступила до Євросоюзу в 2007 році ріст ВВП в ці ж роки складав – 7,9% та 6%. Тоді як в Україні в ці роки (помаранчева влада!) він сягав 7,3% і 7,9% відповідно. За показниками ВВП в 2009 році (після кризи) за даними Світового банку Болгарія посідала аж 71 місце, Україна – 53-е, Румунія – 46. І хто після того насмілиться сказати, що економіка цих двох країн конкурентніша за українську?
Вступ цих двох країн до ЄС – політичне рішення і не більше.
Ще більш кричуща ситуація з Сербією, яка на відміну від України є офіційним кандидатом в ЄС. В 2007 ріст ВВП в цій країні складав 7,4%, наступного року 3,8%, а нині – близько відсотка! ВВП на душу населення і в Сербії, і в Україні – 7200 доларів. Але Сербія – кандидат на вступ в ЄС, а Україна – ні.
До речі, серед кандидатів, окрім Сербії, також значаться такі далеко не найпотужніші країни як Македонія та Чорногорія, а Албанія, Боснія і Герцеговина офіційно визнані потенційними кандидатами, тоді як Україні віддано право бути країною-партнером (Східне партнерство), разом із тоталітарною Білоруссю і країнами Закавказзя!
Боснія, наприклад, це країна, якій досі є напруження і яка не відновилася після війни й взагалі поділена на два антагоністичні регіони – сербський та хорватсько-мусульманський!
Чим чиновники мотивують таке рішення? Тим, що вони хочу позбавитися нестабільності на Балканах і не допустити нового конфлікту! Ха-ха! В Україні протягом 21 року не було жодних конфліктів, але вона не є ані в ЄС, а ні в НАТО. Для прикладу, та ж Албанія з 2008-го – член НАТО і до цимбалів, що в цій країні є лише один аеропорт і один світлофор в центрі столиці – Тирані (так принаймні було на 2008 рік).
От і кажи про демократичні принципи і неупередженість євроспільноти. Насправді, всі їх рішення диктуються лише геополітичною доцільністю. І Україну ніхто не хоче брати до ЄС і НАТО не через слабку економіку і відсутність демократичних норм (в 2005-2009 їх було хоч залийся), а через те, що ЄС не хоче сваритися з Росією, яка не бажає випускати Україну зі своїх сфер впливу. І не важливо – демократична влада у нас чи ні. Могли ж роки 3 тому дозволити безвізовий режим? Могли! Але не схотіли. І не варто звинувачувати нашу дипломатію – самі не схотіли!
Так що треба «зріти в корінь» – не те що статусу кандидата, а навіть Асоціацію з нами не підпишуть, поки на це не дасть дозвіл Кремль. А він його, певно, не дасть.
Сергій Багряний
