Петро Ніщинський, композитор, основоположник української професійної театральної музики, фольклорист (190 років тому)

190 років тому:

21(9).09.1832 – у с. Неменка на Вінниччині в сім’ї убогого паламаря народився Петро Ніщинський, композитор, основоположник української професійної театральної музики, поет-перекладач, публіцист, фольклорист. Навчався у Києво-Софіївському (1842) та Києво-Подільському (1844-1845) духовних училищах. Завдяки архимандриту Антоніну, який взяв юнака для підсилення хору посольської церкви в Афінах потрапив до Греції; закінчив філософський і богословський факультети Афінського університету (1856), магістр. Викладач московитської та грецької мов у навчальних закладах Петербурга, Одеси, Ананьєва (Одеська обл.), Бердянська.

Вирішальною стала зустріч із Марком Кропивницьким, що на початку 1870-х виступав в Одесі. Для вистави Кропивницького «Назар Стодоля» (за Т. Шевченком) написав вставну музичну сцену «Вечорниці» з неперевершеним хором «Закувала та сива зозуля» (1875). На тематику запорізького козацтва створив високохудожні обробки пісень «Козак Софрон», «Ой, гук, мати, гук», «Байда». Автор багатьох інших музичних творів і зокрема романсів «Дівчинонько-голубонько», «У діброві чорна галка», які вважалися народними. Після зловісного Емського указу, яким завдано важкого удару по українській культурі, Єлисаветградський театр припинив існування, а відповідно українська професійна музика перестала бути запотребованою. В цей період перекладає «Антігону» Софокла, «Одіссею» та «Іліаду» Гомера, «Царя Едіта» Сократа українською мовою та «Слово о полку Ігоревім» – грецькою. Автор підручника з грецької граматики та статей про грецьку музику. У червні 1887 подав переклад «Одіссеї» до цензурного комітету, проте цензура заборонила друкувати, а на самого автора розпочались службові цькування. Ніщинського звинуватили у «незнанні грецької мови» й перевели на нижчий оклад у Бердянськ. Переклад «Одіссеї» допоміг видати Іван Франко у львівській «Правді» під псевдом Петра Байди. Друк цього твору «неіснуючою» (в розумінні московських шовіністів) і забороненою мовою викликав лють в царських урядовців і Ніщинського звільнено з роботи. Останні роки прожив вдівцем в холодній однокімнатній одеській квартирі. Після важкої зими 1896 виїхав на Поділля до дочки. Дорогою, правдоподібно, стався інсульт і до доньки його привезли уже паралізованого. Помер у с. Ворошилівка на Вінниччині 1896. Багато його творів на жаль не дійшли до наших часів.

https://www.youtube.com/watch?v=UcfkU2u_j70

https://www.youtube.com/watch?v=R0mLALh-GtA

https://www.youtube.com/watch?v=hDM76ugJr4A