Парадокс
У політичній кар’єрі Петра Порошенка президентські вибори 2019 року становлять мабуть найбільший парадокс його життя бо його головний суперник це він сам. Мабуть нічого не може бути більш неприємним чи важким чим змагатися проти власного антиподу. Голобородько чи Зеленський чи “Слуга народу” це витвори Петра Порошенка тому їх так важко перемогти самому авторові чи натхненникові. Вони заслуговують на увагу і навіть голос виборця бо вони не є Порошенком.
Фактично ким крім сьогоднішнім президентом є Петро Порошенко? Він у першу чергу професійний і успішний бізнесмен який щойно став фактичним політиком хоча у тім оточенні крутився з різних міркувань вже довго. Мотивацію цього напрямку тяжко встановити. Можна припускати хіба що мотивація напів благородна у першу чергу, допомогти своїй державі та народові і при тому по другому не пошкодити власним бізнесовим інтересам. Ідеологія особиста тут мабуть загадкова бо Порошенко у своїй політичній кар’єрі член різних політичних напрямків та рухів, друзів таких різних як Медведчук і Ющенко. Це пов’язання з Медведчуком сьогодні зовсім незрозуміле. Найкраще що можна сказати про Порошенка це що він блискучий майстер власної реклами — ПР-чик. До речі це його найбільша заслуга у ролі президента. Найгірше що він не зовсім чесний і етичні міркування не заважають його діяльності.
Володимир Зеленський хоча він реальна персоніфікація і втілення Президента Голобородька, одначе він далеко не Голобородько. Останній комічний і до великої міри симпатичний. Причина чому Зеленський здобув стільки голосів у першому турі тому що населення ототожнює його з фіктивною персоною котру він грає. Тому деякі “патріоти України” вважають що виборці Зеленського ідіоти. Правдивий Зеленський поки що не відомий для загалу і навіть своїм виборцям. Знають його родина і близькі друзі. Ясно що вони не зраджуватимуть таємниць коли дійсність погана. Одначе віконце у Зеленського показалося хоча мінімально при недавні телефонічні розмові його з Порошенко який зайшов до Студій 1 плюс 1, до речі ворожого для Порошенка і з яким він навіть судиться.
Правда при цьому треба подати деякі за куліси. Порошенко зайшов туди шукаючи Зеленського без попереднього повідомлення. Ще добре що Зеленський перебуваючи здається у Франції взяв слухавку. Правдою також що він опісля кинув слухавкою. Юля Тимошенко з цього зробила свій власний ПР, щоби не дай Боже погравши вибори не зникнути з політичної панорами, але незаперечним є що Зеленський у розмові поводив себе зухвало, перебивав Порошенкові постійно тоді коли Порошенко поводився надзвичайно коректно і навіть звернувся до Зеленського “Влодя”. Куди там “Влодя”? Як для мене обидва заграли ролі: Порошенко надто ласкавий ПР-чик хіба інакше говорив би не по телебаченню, Зеленський зухвалий лідер у передвиборчих перегонах. Можна поставити питання чи такий хам може бути президентом. Відповідь перша це подивіться на Америку сьогодні. Але чи Україна з своїми слабостями та потребами ласки других може собі дозволити на невихованого хама у ролі президента. Правда Зеленський є актор. Чи може він заграти цивілізовану людину?
Треба звернути увагу на ще одну справу яку ввесь час порушують противники Зеленського, а саме його пов’язання з Ігорем Коломойським відомим олігархом який сьогодні знаходиться в Ізраїлю. Треба пригадати, що Порошенко також був колись пов’язаний із Коломойським. До речі Порошенко призначив Коломойського губернатором Дніпропетровської області. І на відміну від сьогоднішнього друга і бізнес партнера Порошенка Ріната Ахметова з Донбасу, Коломойський виявився українським державником і патріотом, для України зберігаючи у важких і непевних обставинах не тільки свою область але вплинув також на Харків, Одесу, тощо. Як для мене Ігор Коломойський позитивна особа для України очевидно коли ходить про олігархів. Чи віддасть Президент Зеленський “Приватбанк” Коломойському це справа верховенства права в Україні, що є основною все ж таки мінімальної програми Зеленського.
Вибори вже не далеко. Виборців тридцять мільйон з різними інтересами. Є надія що деякі керуватимуться також загальним добром. Я можу зробити тільки свій особистий висновок. Фактично не хочу ні одного ні другого. Одначе когось треба вибирати. Бути проти всіх зовсім не голосувати це взагалі не вибір. Коли б я був громадянином України я мабуть, хоча й зітхаючи, віддав би свій голос за Порошенка, тому що вірю все ж таки, що він патріот, але віддав би також з надією, що ці вибори були для нього бодай наукою, що народові набридла його нечесність. Одначе, як для мене, коли б Порошенко програв не треба дуже жалувати. Треба одначе Зеленського перевиховати у політиці, може у любові до свого народу, так українського а не тільки єврейського та зробити з нього цивілізованого чоловіка з яким зможе співпрацювати світ,а зокрема природні друзі України в Європі, США, Канаді, Австралії та у других нормальних державах. “Ще не вмерла Україна поки сало є” що співає Зеленський це не вислів Президента України. Нехай Коломойський спершу зверне йому увагу на це. А далі нехай запрацюють розумні і не скорумповані дорадники.
13 квітня 2019 року Аскольд С. Лозинський
