Олександр Карпенко – історик, директор Наукового центру дослідження українського національно-визвольного руху (10 років тому)
10 років тому:
14.04.2013 – в Івано-Франківську помер Олександр Карпенко, історик, доктор історичних наук (1968), професор (1980). Закінчив історичний факультет Чернігівського вчительського інституту (1940) та Київський педагогічний інститут (1947). Викладав у Київському педагогічному інституті іноземних мов, працював у Львівській науковій бібліотеці АН УРСР, Інституті суспільних наук АН УРСР. В ті часи історична галузь знаходилась під особливо пильною увагою комуністичних функціонерів і була швидше придатком панівної більшовицької ідеології ніж наукою. 1958 зазнав жорсткої критики за статтю про події в Східній Галичині у 1918, яка затаврована як «антинаукова» через пов’язання ЗУНР з революційним рухом народних мас, а не з «контрреволюційними діями української буржуазії» та як така, що принижує роль соціалістичної революції. У 1960-1970 – доцент Львівського університету, з якого звільнений за звинуваченням в «українському буржуазному націоналізмі». Можливо від повної обструкції порятувала участь в німецько-радянській, важке поранення у Сталінградській битві та бойові нагороди. Влаштувався в Державному музею етнографії та художнього промислу АН УРСР (1970-1978), відтак викладав в Івано-Франківському педагогічному інституті ім. В. Стефаника. В повну силу як науковець зміг працювати лише із здобуттям Україною незалежности. Досліджував історію Галичини початку ХХ століття, новітню історію України та Польщі, вагомий внесок зробив у дослідження Української революції 1917-1923. З 2004 директор Наукового центру дослідження українського національно-визвольного руху Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника та Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Кураса НАН України. Народився у с. Слобода на Чернігівщині 1921.
