Микола Ткаченко – історик, археограф, архівіст, джерелознавець, літературознавець, шевченкознавець (130 років тому)

130 років тому:

4.01.1893(23.12.1892) – у м. Тальне на Черкащині народився Микола Ткаченко, історик, археограф, архівіст, джерелознавець, літературознавець, шевченкознавець. Закінчив чоловічу гімназію у Києві (1911) та історично-філологічний факультет Київського університету (1916). З 1918 працівник Історично-географічної комісії ВУАН, Історичної секції Українського наукового товариства у Києві, Всеукраїнського археологічного комітету, Комісії Степової України, Археографічної комісії (1931-1933 її керівник). Аспірант (1924-1927) та науковий працівник Науково-дослідної кафедри історії України у Києві М. Грушевського (1927-1930). 1928 заарештований органами ДПУ, але невдовзі випущений на волю. 1933 звільнений з ВУАН як «класовий ворог». Вчителював у школі, за сумісництвом працівник Інституту української літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР (з 1939). 1942 в Уфі (Башкирія) захистив кандидатську дисертацію. 1947 звільнений з Інституту історії АН УРСР за «хронічне невиконання планів у 1942-1946 рр.». Старший науковий співробітник Інституту історії та теорії архітектури (1947-1952), старший науковий співробітник Інституту літератури АН УРСР (1952-1963). З 1963 на пенсії. 1964 захистив докторську дисертацію. Автор праць з історії України ХVІІ-ХVІІІ століть, один з упорядників «Повного зібрання творів» Т. Шевченка в 6-ти томах. Помер у Києві 1965.