Моє бачення
Цього тижня в Європі відбулися дві події, що мали відношення до України. Жодна з них не була дуже значною, але обидві були актуальними.
Почну з події, яку Україна вважала важливішою. Саміт НАТО в Анкарі, Туреччина, був своєрідним шоу, яке мало на меті, принаймні зовні, налагодити стосунки з найвойовничішим союзником НАТО – Сполученими Штатами. Це була реабілітація Америки з НАТО.
Місце проведення було таким же сумнівним, як і членство Туреччини в НАТО. Ердоган купує зброю у Росії. Його лояльність під питанням. Він також брав участь у саміті БРІКС, що відбувся в Росії минулого року. Окрім Сполучених Штатів, Туреччина має найбільшу армію серед усіх членів НАТО. Це мало що означає, оскільки президенту Туреччини Ердогану потрібні військові для самозахисту. Хоча він нібито обраний демократичним шляхом, він по суті є бандитом, який перебуває при владі занадто довго. Розмір його армії відповідає його потребі в захисті від власного народу.
У будь-якому разі, президент України Зеленський взяв участь у саміті НАТО і мав можливість не лише поспілкуватися, а й виступити з президентом США Дональдом Дж. Трампом на прес-конференції. Президент Трамп був набагато привітнішим, ніж у минулому, хоча й продовжував робити дурні заяви про те, що Путін хоче миру. У будь-якому разі, Трамп, здається, визнав, що Україна тепер «має карти», посилаючись на дурну трампівську фразу в Овальному кабінеті в лютому 2025 року. Він навіть похвалив інтелектуальні здібності українців, що мало що означає для когось із такими незначними здібностями.
Найголовніше хіба, що він усно надав Україні ліцензію на виробництво ракет протиповітряної оборони Патріот. Чому це важливо? Бо це основна зброя яку Україна потребує. Звичайно, це було усно. Трамп — відомий брехун, а ліцензію видає Державний департамент. Тим не менш, цей департамент знаходиться під його екзекутивним контролем, і, згідно з Верховним Судом Голови Верховного суду Робертса, всі екзекутивні дії є в компетенції президента. Смішно це, чи ні, це рішення Верховного Суду..
Докази його згоди є на плівці. Хоча часові рамки від згоди до виробництва вимірюються роками, я впевнений, що українці працювали над цим виробництвом вже. Це гарна новина, яка може мати ще кращі результати.
Другий висновок має менше значення. Європейський парламент у Страсбурзі представив звіт про війну в Україні та вступ України у Європейський Союз. Була внесена польською стороною поправка. котра була прийнята місць тому. У звіті, по суті, підтримувалася оборона України від російської агресії, а також інтеграція України в європейські структури.
Поправка (пункт 34) посилалася на українсько-польські історичні відносини та була внесена польським екстремістським членом. Поправка стосувалася дій України, що присвоїла одному зі своїх збройних відділів честь свого героїчного військового формування – Української повстанської армії (УПА), яка діяла під час Другої світової війни. Це формування воювало проти нацистів, радянських військ та поляків, останні були окупантами у Західній Україні протягом попередніх 20 років.
У остаточному згідно з попрпавкою Європейський парламент висловив жаль президенту України Володимиру Зеленському за його рішення назвати армійський підрозділ на честь партизанської групи, яка за польською пропагандою “вчинила масові вбивства поляків.” У резолюції, прийнятій у середу, законодавці ЄС заявили, що крок Зеленського демонструє «зневажання до польської чутливості та горя» та підриває «сусідські відносини».
Важливо підкреслити, що немає мови, що ця польсько-українська справа відбивається або може відбитися на підтримці України з сторони ЄС чи вступу України до ЄС. А це основне. У будь-якому випадку, польська поправка є винятком із загального тону звіту/резолюції.
Тож, що далі, Чи схоже, що Трамп та Америка стають більш проукраїнськими? Важко оцінити, оскільки Трамп такий брехливий хамелеон, що одна розмова з Путіним може змінити його становище. З іншого боку, українці повинні негайно приступити до роботи готування Патріотів.
Польща за свого нинішнього президента Кароля Навроцького — по суті польського шовініста, хоча й не автократа через легітимну виборчу систему в Польщі — вбиває клин між Польщею та Україною.
Я багато разів бував у Польщі та стикався з польським суспільним антагонізмом і зухвалістю. Навроцький — не єдиний польський шовініст. Багато українців не особливо люблять поляків через польську історичну жорстокість та знущання щодо українців а також за зухвалість. Одначе, більшість українців зараз визнають реальність та необхідність польсько-української співпраці. Поляки мають різні внутрішні погляди. Є поляки, які, хоч і визнають імперіалістичну історію Польщі та України, розуміють щонайменше, що Україна сьогодні є лінією оборони Польщі від російської агресії. Є колишній президент Олександр Кваснєвський та нинішній прем’єр-міністр Дональд Туск. Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський дещо помішаний. Але забагато поляків, таких як нинішній президент Кароль Навроцький, мають перекошену та зарозумілу ненависть до українців та імперіалістичні погляди, і, використовуючи стару метафору, серйозно не можуть бачити лісу за деревами.
Є російський агресор. Я не люблю поляків чи Польщу, але визнаю російську небезпеку. Моє послання польським шовіністам – прокиньтеся поки не пізно!
11 липня 2026 року.
Аскольд Лозинський
