Москва вбивала та морила голодоморами українців лише за те, що розмовляли українською. Мова має значення! (90 років тому)
90 років тому:
Причина голодоморів очевидна – це постійна небезпека для Московитської імперії втратити українські землі через прагнення українців до створення власної держави. Саме тому московити вирішили розправитись з народом фізично, винищивши голодною смертю українську націю і звільнивши таким чином територію для подальшого заселення мовчазними рабами. На жаль треба було цієї останньої кривавої війни, щоби більшість українців врешті усвідомила цю просту істину.
Всі попередні роки Москва намагалася заперечити трагедію, лукаво твердячи про “погодні умови”, “неврожай” чи те, що удар був спрямований не проти українців, але проти неіснуючого “радянського народу”. А про те, що цей злочин був зумисне спланований проти українського народу, свідчать як документальні факти, так і звичайний здоровий глузд – неупереджений погляд на те, що відбулось у 33-му:
– Голод лютував на теренах, заселених українцями (землі сучасної Центральної та Східної України, Кубані).
– Українські землі оточено військами по всьому величезному кордону (Україну перетворили на велетенський концтабір) з метою не випустити голодуючих селян в інші регіони Радянського Союзу та не допустити проникнення продуктів харчування в Україну. В окремі (територіальні) концтабори перетворювали села і навіть цілі райони, заносячи їх на так звану “чорну дошку”. Таких каральних акцій в СРСР більше не застосовувалось.
– Напередодні голоду із колгоспів вивезено усі фонди, в тому числі й насіннєві. В українських селян до найменшої крихти вилучали не тільки зерно, але й усе, що можна було з’їсти. Реквізовані продукти масово вивозились за кордон, а те, що не вдавалось перевезти, свідомо знищувалось. Верхом цинізму влади була масова переробка зерна на спирт у той час, як від голоду вмирали мільйони українців.
– Репресивні органи не допускали навіть збір “підніжного корму”. Згідно закону “про п’ять колосків” дітей засуджували за жменю зерна назбираного на викошеному полі.
– Радянський уряд цинічно відкидав пропозиції світової спільноти про допомогу голодуючим продуктами харчування.
– Голод вибухнув на надзвичайно родючих землях, де навіть за найнесприятливіших погодних умов він є неможливим.
Ми вже ніколи не дізнаємось, скільки ж українців було знищено в ім’я Московської імперії. Але кров невинно помордованих мучеників вічно лунатиме до неба про помсту і їхній кінець вічна ганьба та безконечні адові кола.
