Марійка Підгірянка – поетеса, педагог (60 років тому)
60 років тому:
18.05.1963 (в літературі також 20.05.1963) – у смт. Рудно біля Львова померла Марійка Підгірянка (справжнє Марія Ленерт, у шлюбі Домбровська), поетеса, педагог. Мати – українка, батько – німець. Схильність до поетичної творчости проявилась вже 13 років, друкуватись почала з 1904. Освіту здобувала самотужки й у 1900 екстерном здала іспити у Львівській учительській семінарії після чого 40 років вчителювала у школах Прикарпаття і Закарпаття. З 1940 внаслідок трагічного випадку залишилась прикутою до ліжка. Крім рідної вільно володіла польською, німецькою, французькою, чеською, словацькою мовами, розуміла грецьку, латинську, італійську, московську. Писала переважно для дітей і про дітей, широко використовувала фольклорні мотиви. В радянський період її книжок не видавали, з’являлись хіба окремі вірші в журналах. Похована на Личаківському цвинтарі. Народилася у с. Білі Ослави на Івано-Франківщині 1881.
Марш українських дітей.
Гей, гуртуймось та лучімся,
Українські діти!
Зранку, змалку вже учімся
Для Вкраїни жити.
Поставаймо пара в пару
У громаду бучну,
Затягнімо аж під хмару
Співаночку звучну.
Нехай вчує ненька мила
Й наші рідні поля,
Що росте в них наша сила,
А з силою – доля!
* * *
Наші предки воювали
До смерти-загину –
Заповіт нам святий дали:
Любіть Україну
Заповіт ми сей леліймо,
Сестри, в наших грудях –
Для Вкраїни вірно жиймо,
Їй відаймо труди.
Вибираймо шлях зоряний,
Наших предків гідний,
Щоб наш рідний край коханий,
Усе цвів свобідний.
* * *
Ходив гомін у літі
Стежечками пільними,
Дзвонив гомін у житі
Дзвіночками дрібними.
Дзвенів гомін в леліях,
Бринів гомін в струмочках,
І шуміла надія
В молоденьких листочках,
Що промовляться слова,
Проспіваються пісні
І сповняться мрії
Всі.
Все ж листки ті зотлілі
З вітром кануть та кануть,
Заспівають в могилі
Всю надію весняну…
Непромовлені слова,
Непроспівані пісні,
Несповнені мрії
Всі.
