Ірина Тимочко-«Ніна; Христя» – учасниця визвольної боротьби середини ХХ століття (100 років тому)
100 років тому:
8.07.1923 – у с. Яксманичі біля Перемишля народилася Ірина Тимочко-«Ніна; Христя», учасниця визвольної боротьби середини ХХ століття. Навчаючись у школі в Перемишлі, відмовилася декламувати вірш пам’яті маршала Пілсудського, за що її батька, колишнього вояка УГА, заарештовано на декілька днів. Закінчила Приватну жіночу гімназію українського інституту для дівчат у Перемишлі (1936-1943). Членкиня підпільного Пласту. Пройшла 6-місячний матуральний курс для українських учителів від Українського допомогового комітету при Державній учительській семінарії у Яворові. Членкиня Юнацтва ОУН. З березня 1944 у підпіллі ОУН. У травні пройшла санітарний вишкіл біля Княжполя, повітова провідниця УЧХ на Бірчанщині, з січня 1945 – надрайонної мережі «Бескид» на Сяноччині, згодом – на Лемківщині. З вересня 1945 господарчий референт надрайону «Бескид», згодом – надрайону «Верховина». Після важких кадрових втрат провідник В. Галаса-«Орлан» призначив «Христю» провідницею надрайону «Верховина» (1947) – найвища серед жінок посада на Закерзонні. Про неї «Орлан» написав: «… залишилася там сама «Христя», енергія якої є рівноважна силі сотні «Бурлаки»». В часі депортації українців в рамках акції «Вісла» учасниця рейду чехо-словацьким прикордонням в складі сотні «Бродича». В бою під Перункою, коли польські вояки практично впритул наблизилися до підпільниці, лише завдяки велетенській витримці і силі волі вдалося уникнути полону. Згодом у ряшівській в’язниці слідчі згадали про цей бій: «Хочемо бачити ту дівчину, що стріляє як сатана, а кулі її минають». Після повної депортації українців із Закерзоння зв’язкова для спеціальних доручень. Невдовзі, через зраду Ярослава Гамівки-«Вишинського» заарештована у Перемишлі (11.1947). Рік перебувала під слідством, кат Міхал Байовскі фізично скалічив її на все життя, проте підпільниця не зламалась. В Ряшівському суді прокурор вимагав для неї смертну кару. Утримувалась в найжорсткіших жіночих тюрмах в Тарнові, Фордоні, Іновроцлаві. На волю вийшла за амністією 15.11.1955. Заочно закінчила філософсько-історичний факультет Вроцлавського університету (1967), магістр. 16.09.1967 вийшла заміж за колишнього вояка УПА, кур’єра ЗЧ ОУН, політв’язня Мирона Камінського-«Дона». 1981 виїхала до США, чоловіка не випустили і невдовзі він помер (1983). Брала участь в роботі Товариства бувших вояків УПА в США та видавництва «Літопис УПА». В січні 2009 переїхала з Чикаґо до Ходорова в Україну. Померла у м. Ходорів на Львівщині 2010.
