Хлопець на ім’я Нік
Минулого вівторка ми з дружиною ходили в німецький ресторан у Києві. Чому? Можливо, в подяку за ті танки «Леопард». Відверто кажучи, братвурст був поганим, а квашена капуста гіршою. Але пиво було відмінне. Хоча воно було чеське. Споживачів було не багато, а настрій не особливо піднесений. Так було, поки не зайшов Нік.
Ми помітили його лише тому, що він був сам і говорив англійською з офіціантом. Він ”ей”-нув кілька разів, тож ми вирішили, що він має бути канадцем, мабуть українцем з Канади. Я хотів накинутися на нього за нехтування українською мовою. Це моя рутина в Україні, коли зустрічаюся з людьми. Він спокійно відповів, що він зовсім не українець, а з провінції Британська Колумбія в Канаді.
Я ставив йому питання про хокей як форму допиту. Соромно, але вибачаючись, він визнав, що не тільки не грав у хокей, але й дуже мало цікавився ним. Він був більше футбольним фанатом. Я погано пожартував, щось на кшталт, чи знають твої батьки, і ми всі засміялися.
Виявляється, він є канадцем з німецьким корінням. Він проходив військову підготовку в Канаді, але нудьгував. Коли він дізнався про війну, а ще й запізнав, у чому агресія, в Україні, він захвилювався. Він приїхав, полюбив людей, і попросив приєднатися до війни. Я запитав, чи це одна з українських дівчат зробила цей досвід ще особливішим. Виявляється, одну з них він любить навіть більше, ніж інших.
Виявилося при дальшій розмові, що це був 21-й день народження Ніка. Ми купили йому німецького пива, заспівали «Много літа» і почали називати його «Миколою». Ми залишилися лише трохи довше. Він сказав нам, що має повернутися о 22:00 на базу і що дуже скоро вийде на фронт. Нарешті ми сказали: «До побачення, Нік, і бажаємо удачі». Він нас виправив. «Я — Микола», сказав він.
Для нас з дружиною це була особлива зустріч. Ми знаємо, що в Збройних силах України служать неукраїнці. Але зустріч з одним, знайомство, нехай і коротке, було дуже особистим і емоційним. Дружина плакала. За це майже дворічне жорстоке випробування Україна знайшла багато друзів.
Насправді в перші кілька днів вторгнення Росії, наскільки я пам’ятаю, багато людей у всьому світі зібралося, щоб продемонструвати підтримку Україні. Оскільки я живу в Нью-Йорку, я був вражений ще тоді кількістю українських прапорів, які вивішували з вікон і пожежних сходів. Зокрема, мене надихнула культурна еліта Нью-Йорка, знаменитості Бродвею та Лінкольн-центру, але навіть пересічні жителі Нью-Йорка.
Але. протягом майже двох років з’явився елемент втоми, який частково підживлювався визнанням президента України та військових того, що спроба врятувати цивілізований світ від російського варварства справді буде марафоном, а не спринтом. Частинно причина цього — не надто швидка достача зброї, а до того і потреба зброї вищої техніки. Ціна для України у вигляді крові та інфраструктури була величезною. І все ж Україна, її народ і Нік вирішили йти далі.
Хоча втома на Заході зрозуміла, вона має бути врівноважена визнанням того, що дійсно треба не зволікати з доставою та підвищенням рівня техніки. Війна часто відкриває можливість для кращого. 24 лютого 2022 року Росія була найбільшою загрозою безпеці не лише України, а й усього цивілізованого та демократичного світу. Сьогодні світ набагато кращий, тому що Росію викрили. Росія вчинила акти агресії, воєнні злочини, злочини проти людяності та спроби геноциду, як перераховано Міжнародним кримінальним судом, але вона нічого не досягла в плані досягнення своєї мети, втративши понад триста тисяч своїх солдатів під час цих зусиль.
Америка та Захід витратили гроші, але не життя своїх військових, щоб забезпечити своє власне майбутнє та відновили власну оборонну промисловість у цьому процесі. Українці ведуть світову боротьбу за недопущення Третьої світової війни. Моя зустріч з Ніком стала приводом для радості, оскільки я побачив у ньому підсилення наших сил.
Правда, Нік — лише одна людина, але символізує той факт, що Україна не одна. З такими друзями, як Нік, перемога України неминуча. Дорогі друзі та союзники, залишайтеся з Україною не лише заради України, але й заради всіх нас – людей, які люблять і цінують свободу. Це повідомлення Ніка.
5 листопада 2023 р. Лозинський Аскольд
