Епифанія (Богоявлення)
Я знову у Львові, за чотири дні до святкування Хрещення Ісуса за старим юліанським календарем і за дев’ять днів після святкування Богоявлення чи Епифанія за латинським обрядом. Вчора росіяни запустили балістичні ракети по Україні. Особливо постраждало південно-східне місто Дніпро, де було обстріляно житловий будинок зі значними жертвами серед цивільного населення. Київ, наш пункт відправлення, також був атакований, але потяг відправився лише на півгодини із запізненням. Життя триває.
Насправді є багато приводів для оптимізму, незважаючи на нещодавні вибухи по всій Україні, включаючи західні міста Львів та Івано-Франківськ. Вчора у київському метрополітені діти співали українських пісень. На горизонті – західні танки та протиракетні комплекси Patriot. Українці справді незламний народ. Звичайно, вони скаржаться так само, як і будь-хто інший, але їм незмінно вдається зловити позитив. Одна з їхніх улюблених фраз – герої не вмирають, незважаючи на те, що герої України гинуть щодня.
Моя дружина розмовляла з подругою в Києві, яка розповіла їй, що її брат недавно загинув на фронті. Вони, тобто родина, вирішили не розповідати її матері, але вони сказали її батькові. Розбитий серцем батько помер наступного дня. Мати залишається жива в надії знову побачити свою дитину.
Весь цей рік для багатьох став Епіфанією. Напередодні я зустрівся зі студентами першого курсу Київського національного університету імені Шевченка. Ми розробили стратегію перемоги та розчленування останньої світової імперії. Вони були дуже раді зробити внесок. Ми говорили і про Америку. Вони були вдячні, але обачливі. Вони відчували, що Америка їм щось винна, тому що саме за її наполяганням Україна здала третій за величиною ядерний арсенал у світі. Я запевнив їх, що Америка і американці з ними. Ми також говорили про їх власне майбутнє. Вони пишалися тим, що є частиною української нації, не лише через її явну мужність, але й через те, що вона так сильно вірить у справжню свободу та демократію.
Українці вірять, що вони рятують світ, і прийняли цю місію. Вони вдячні за підтримку, яку вони отримують від тих самих людей, яких, як вони вірять, вони рятують і чиї битви, а також свої власні вони ведуть. І все ж деякі союзники викликають здивування. Можливо, не стільки Угорщина з її фашистським лідером, але все ж член НАТО та ЄС, і діаспора обох націй, відповідні. Проте Бельгія, безперечно, здається дивовижною, продається за діаманти, незважаючи на те, що вона є резиденцією ЄС і НАТО і отримує від цього як фінансову, так і політичну вигоду. Німеччина та Франція не надавали повної підтримки, але, можливо, більше, ніж у минулому. Ізраїль незрозумілий зокрема після участі безпілотників Ірану у війні, найгірший кошмар Ізраїлю — вірний союзник російського агресора. На жаль, Ізраїль сумно відомий своїми корисливими інтересами, але тут він теж виявляється сліпим.
Українська європейська діаспора є менш голосливою. Нещодавня конференція європейських українців, що відбулася в Сербії, не змогла розглянути менш ніж суттєву підтримку України з боку деяких європейських країн. Сербія, звичайно, є відомою якістю, її часто називають росіянами Балкан і сумнозвісною своїми військовими злочинами. Проте українська європейська діаспора здавалася не лише безсилою, але й відверто бездіяльною. Світовий Конґрес Українців нібито має місію в Брюсселі, але малоефективну.
У неділю я пішов до Української Католицької Церкви св. Андрія у Львові і чотири рази помолився за Папу, як прописано українською літургією Св. Івана Золотоустого, просячи Божого милосердя. У минулому я був насторожений цими заклинаннями через відсутність відчутної турботи Папи про народ України, але у мене була Епифанія щодо Папи. Можливо, так буде і у Папи Франциска.
Оскільки літургійний сезон Різдва підходить до кінця, а також мій час з моїми українськими братами в Україні, я оптимістично налаштований, але стурбований. Новий рік дарує багато надій і багато викликів. Святам Богоявлення, пришестю волхвів і Хрещенню Христа українці тут приділяють велику увагу і сумлінно святкують. 2023 рік може стати роком тривалої глобальної, вільної Епифанії від військових злочинів, агресії, тиранів та останньої імперії.
16 січня 2023 р. Лозинський Аскольд
