Далекосхідна Українська Республіка (Зелений Клин) – 100 років тому
100 років тому:
10.11.1922 – московські більшовики, змусивши парламент Далекосхідної Республіки схвалити резолюцію про об’єднання з Радянською Московією, остаточно ліквідували Самостійну Далекосхідну Українську Республіку (Зелений Клин). Українська Держава на Далекому Сході як незалежна існувала в період 1918-1920 і як автономія Далекосхідної Республіки – у 1920-1922.
Перші нечисленні українські поселенці з’явилися на Далекому Сході після придушення Коліївщини та погромів гайдамацького руху, натомість масове переселення українців царський уряд розпочав з другої половини ХІХ століття. Цим Московія планувала осягнути декілька стратегічних завдань:
– послабити зростання національної свідомости й самостійницьких настроїв в Україні через зменшення там українців, а натомість заселення звільнених місцевостей московитами;
– на чужих територіях вимішувати з іншими народами і асимілювати переселених українців;
– освоїти та економічно піднести віддалені й нерозвинені терени імперії.
Наскільки масштабними були переселенчі заходи імперської влади свідчить факт, що станом на 1913 на велетенській території площею 2,1 мільйона квадратних кілометрів з 1,5 мільйона її мешканців українці складали приблизно 60 %, в той час як московити – тільки 10 %, корейці – 20 % і корінні народи – 10 %. Проте, всупереч імперським сподіванням, від початку ХХ століття, особливо після революції 1905 потужний рух національного піднесення почав ширитися серед українців і на далекосхідних поселеннях. Після розвалу Московитської імперії Перший (24.06.1917), Другий (7.01.1918), Третій (7.04.1918) і Четвертий Надзвичайний (24.10.1918) Всеукраїнські з’їзди діячів і громадянства Далекого Сходу ухвалювали покрокові рішення про створення Української держави, її органів управління та армії. Територію Української Далекосхідної Республіки поділено на 10 округів (Українських Окружних Рад). Вищим українським представницьким та законодавчим органом влади стала Українська Далекосхідна Крайова Рада (1918-1922). Виконавчим органом УДКР у квітні 1918 створено Український Далекосхідний Секретаріат. Найвищою владою в краю визнавалися Українські Далекосхідні З’їзди. 30.05.1919 у Владивостоці прийнято Конституцію національно-культурної автономії українства Далекого Сходу, яка поширювалася на територію Забайкальської, Амурської, Приморської, Сахалінської, Камчатської областей та Маньчжурії. І весь цей час короткої державности далекосхідні українці плекали думки про об’єднання з Українською Народною Республікою в одну Велику Україну.
Проте політична та воєнна ситуація того періоду була вкрай несприятливою для національного державного будівництва. На Далекому Сході тривали перманентні військові дії між з’єднаннями Червоної армії, Чехословацького легіону, армії адмірала Колчака, армії отамана Семенова, регулярних військ Англії, Франції, США, Канади, Китаю, Японії. І жодна з цих потуг не бажала визнавати не те, що незалежности, а навіть й автономії українців. Через це часто Українська Далекосхідна Республіка не контролювала великої частини своєї території. Крім того УДР не спромоглась створити власного потужного та добре озброєного війська. За цих умов у квітні 1920 змушена була погодитись тільки на національну автономію у складі створеної більшовиками Далекосхідної Республіки, а в листопаді 1922 на об’єднання у складі Далекосхідної Республіки з Радянською Московією. Після цього, опанувавши ситуацію, більшовики розгромили та позакривали усі українські організації, конфіскували все їхнє майно, українських активістів та діячів розстріляли або репресували й розпочали тотальну русифікацію усіх мешканців краю.
