Чи Україна переживе Президента Зеленського?
Особисті міркування після першого туру і його наслідків
Прийшовши до себе після кількох днів, не тому що я був у шоці через перемогу Володимира Зеленського бо це було передбачене соціологами, але тому що перемога була такою великою. Я не симпатик Президента Порошенка мимо його проукраїнську позицію, але через його безмежну корумпованість тому за кілька днів я видужав після його поразки. Дев’ятнадцять мільйон виборців проголосувало і майже шість мільйон віддало свої голоси за клоуна який представив примітивну демагогічну виборну програму популіста, майже вдвічі того що віддали за діючого президента. Голосували за Зеленського чи голосували проти всіх?
Деякі зокрема патріотично наставлені і визначні українські літератори сказали, що ці котрі голосували за Зеленським це ідіоти. Може і так. Правда вони літератори. Одначе, традиційне окреслення божевілля це повторювати ті самі вчинки та сподіватися іншого результату. У 2014 році Україна знаходилась у стані війни і тому розумніші виборці вирішили в одному турі обрати Петра Порошенка президентом України. За п’ять років Україна далі у стані війни, а то і гіршої і сьогодні Україна не друга найбідніша країна в Європі як це було у 2014 році, а найбідніша. Хто найбільше користав з Президентства Петра Порошенка це сам Петро Порошенко. Він сьогодні одним з найбагатших в Україні. Мабуть ті які голосували за Петром Порошенком не ідіоти, але божевільні. Мені не шкода Порошенка але шкода України бо Володимир Зеленський як для мене мабуть не спаситель і не знаю наскільки він щирий і чесний. Все що знаємо це що він без найменшого досвіду.
Казав колись перший президент України Леонід (Кравчук) “Маємо те, що маємо”, а другий президент теж Леонід (Кучма) коли він погодився не балотуватися на третій термін, сказав “Я хочу подивитися разом з вами на Україну без Кучми.” Після всенародної Помаранчевої революції з великими надіями прийшов до влади перший Віктор (Ющенко) і на жаль надія не виправдала себе хоча Ющенко як для мене був і залишився патріотом свого народу. Ющенко також привів до влади (реабілітував) свого не тільки противника але фактично ворога. Казав голосувати проти всіх і президентство у 2010 захопив другий Віктор (Янукович) якому ніхто мабуть не дає окреслення патріота хіба сатрапа Кремля і до речі того котрий намагався вкрасти вибори у Ющенка ще у 2004 році та як на мою думку був конспіратором його отруєння. Два Віктори не могли бути більш різними. Але людські пристрасті довели до цього що один допоміг другому. Народ мабуть і тут виправдав своє існування і провів державу знов на правильні рейки. Але почалась війна і нові випробування.
Симетрично мабуть Петро повинен залишитися президентом України. Це мабуть найбільша надія Порошенка. Одначе обрання Зеленського далеко більш правдоподібне і це тоді коли на початку виборчих перегонів я писав що Зеленський може лідирувати у першому турі але він ніколи не зможе притягнути 50 відсотків виборців. Сьогодні я бачу своє недооцінювання Зеленського. Маючи понад 30 відсотків до 50 не дуже то далеко. Для Порошенко маючи тільки 15 відсотків до 50 відсотків далеко дальше.
Правда, Володимир Зеленський може принести трагедію Україні. Писала деяка хіба наївна Західна преса, що найбільше при виборах президента України втратив Путін бо вибори були дійсно демократичними. Мабуть ця преса не уявляє собі Зеленський головнокомандувач по одній стороні, а Путін по другій. На відміну навіть від Петра Порошенка Зеленський ніколи не служив в збройних силах ні СРСР ні України. Військового ремесла ледве чи можна навчитися за короткий час. Одначе правда, можна обложити себе військовими фахівцями і не мати претензій бути найрозумнішим з них. Є також надія що Зеленський немає власного інтересу в оборонній промисловості України, зрештою це не подано у його декларації, хоча не можна йому у тому вповні вірити, бо всупереч декларації вже появилась вілла в Італії.
Треба мати надію також на єврейську громаду в Україні. Ця громада збільшилася від дня незалежності і мабуть перший раз в історії української державності у модерній добі ця громада вірить в українську державність і її підпирає. Обидва Зеленський як і його ментор і перша фінансова і професійна опора Коломойський активні члени цієї громади. Мені здається, що їм краще працювати в демократичній Україні чим в авторитарній Російській імперії. Зеленському і Коломойському непотрібно зверхника на ім’я Путін.
Правда, можна дивитися на майбутнє України через оптимістичну призму і рожеві окуляри. Мені здається що інакше не можна дивитися бо тоді прийде глибока депресія. Хто його знає, може переможе у другій турі несподівано і Петро Порошенко і тоді хіба буде забезпечена майбутність і для олігархів друзів Порошенка, і для народу. Для олігархів майбутність збагачення, а для простого народу бідність одначе “стабільна бідність”. У випадку перемоги Зеленського і Коломойського правдоподібно користає Коломойський і не потерпить Зеленський. Чи залишиться бідність для народу? Поки що не знати.
Ці загадки є нормою для демократичного але корумпованого суспільства. Мені легко такі загадки завдавати бо я живу у США і переживаю Україну тільки психологічно. Для народу в Україні ці загадки глибшого змісту та особистого і дуже фізичного характеру. Як проголосує народ так і буде мати. Годі з діаспори давати поради. Народ в Україні розбереться? Не знаю! Казав Президент Кравчук. “Маємо те, що маємо”!
5 квітня 2019 Аскольд С. Лозинський
