Чому „воскрес переговірник” Медведчук? Або: Дивні не Твої діла, Господи!
Йосиф Сірка
Дивною новиною була інформація на сторінках Української правди (21.12.18) про те, що телеканал Росія 1 оприлюднив заяву В.Медведчука стосовно своєї зустрічі з Путіним. А ще дивнішим було те, що в Україні ніхто і словом не згадував про те, що Медведчука хтось уповноважував на зутріч з його кумом. А справа поважна, бо ж, згідно інформації Росії 1, Медведчук прилітав до Путіна „з варіянтами обміну українських моряків”.
Медведчук „уточнив”, що йдеться не про обмін, а про „конкретний процес щодо звільнення українських моряків”, який „може розпочатися лише після завершення слідстства у судових процедур”, як це було з Надією Савченко”. Дивним, в цьому випадку, є ще й те, що колись „офіційний переговірник” чомусь полетів до кума в часі його щорічної пропаґандивної прес-конференції. Найдивнішим є те, що юрист Медведчук порівняв полонених моряків до „викраденої”, Н.Савченко.
Справа в тому, що Медведчук повинен би знати різницю між захопленням Н.Савченко терористами і переданням її Росії та між агресією російської армії (включно з численними кораблями, літаками, гелікоптерами), яка 25 листопада захопила в полон українських військовослужбовців. Отже, якщо у випадку Савченко вони заперечували пряму аґресію проти України, то в Керченській протоці вони її продемонстрували. Дивує, що такий досвідчений юрист, як Медведчук, не звернув увагу свому кумові на те, що з полоненими слід поводитись згідно з Женевською конвенцією, а не з бажанням аґресора.
Дуже можливо, що Путін хоче допомогти кумові „блиснути успіхами” перед виборами президета України. Ще недавно п. Марчук, який замінив Кучму у Мінськтих переговорах, твердив, що Медведчук вже не бере участі в переговорах, а пан Садовий початком місяця запропонував обміняти Медведчука (якого і Порошенко вважає кремлівським аґентом) на українських політичних в’язнів в Росії. Згодом появилася інформація про вимогу створення комісії, яка б зайнялась розслідуванням антидержавної діяльності проросійського політика Медведчука.
Отже, раптова поява Медведчука перед російськими камерами не була пов’язана з бажанням Медведчука допомогти звільнити українських військовослужбовців, чи політичних в’язнів, але, скоріш всього, Путін вирішив його „засвітити” перед виборами, показати його “вплив” на недоімператора. А той, у свою чергу, дуже хоче зустрічі з Трампом, який заявив, що не зустрінеться з Путіним допоки не звільнять українських моряків і кораблі! Зрештою, і решта цивілізованого світу вимагає негайного звільнення українських полонених, яких чомусь завезли аж до Москви і готують їм судові процеси.
У Москві вважають, що коли безкарно знехтували Будапештськими „ґарантіями” Україні, то можуть знехтувати і Женевською конвенцією про військових полонених, але в цьому їм не допоможе навіть досвід Медведчука. А щодо ідеї Садового, то слід було б повернутися до неї, бо ідеться не тільки про українського оліґарха Медведчука, але й російського, бо ж його дружині належать великі родовища нафти та ґазу в Росії, що його робить і російським оліґархом, В цьому розумінні вартість одного перевершує десятки, а то і сотки, невинних політичних в’язнів, які ув’язнені лише зате, що вони українці.
Можливо, що міжнардний тиск на Кремль звільнити українських військовослужбовців кремлівський бос планує записати на рахунок кума Медведчука, до якого можна не тільки поставити питання, але й вимагати покарання, згідно з українським законодавством. Виступ Медведчука по російському телебчанню був лише пропаґандивною вправою, бо сам факт, що в Україні ніхто про „місію” Медведчука навіть не згадав, викликає багато запитань, з яких головне: Він літав туди, як уповноважений від України, чи як призначений Путіном ґубернатор Малоросії?!
Торонто, 23.12.18 р.
