Андрій П’ясецький – вчений, міністр Українського державного правління, загинув в боротьбі за волю України (80 років тому)

80 років тому:

25.11.1942 – у Львові на схилі Кортумової гори разом з іншими 27 українськими патріотами розстріляний Андрій П’ясецький, вчений, громадсько-політичний діяч, міністр Українського державного правління (1941). Старший брат Володимир, хорунжий УГА, загинув в боях за волю України. Закінчив Львівську державну гімназію (1927) та рільничо-лісовий факультет Львівської політехніки (1933), в гімназійні та студентські роки член Пласту. Інспектор лісів на Львівщині, організатор технічного лісового бюро «Сільва», яке займалось лісівництвом у приватних маєтностях. У справі раціонального ведення лісового господарства та збереження заповідних лісів тісно співпрацював з УГКЦ та особисто Митрополитом А. Шептицьким, зокрема ініціатор створення на базі лісових маєтностей УГКЦ у Ґорґанах кедрового заповідника (1934). При сприянні А. Шептицького у 1938-1939 у Янові (нині Івано-Франкове неподалік Львова) організував Лісову науково-дослідну станцію, для якої коштом УГКЦ закуплено 4 тисячі гектарів природних лісів Розточчя, розташованого на Головному Європейському вододілі. На її основі інтенсивно провадив дослідження лісової типології, яка для Західної України була неопрацьована. Продовжував діяльність у роботі вже забороненого польською владою підпільного Пласту. У 1935 одружився з донькою відомого адвоката Марусею Федусевич. За першої радянської окупації Галичини – доцент кафедри лісової ботаніки Львівського політехнічного інституту, завідувач Янівським лісництвом. У 1941 надрукував монографію з питань типологізацію лісів Західної України, яка донині зберігає наукову цінність та захистив кандидатську дисертацію. Перед початком німецько-радянської війни заарештований НКВС і ув’язнений у львівській тюрмі Бриґідки, один з небагатьох в’язнів, що дивом залишились живими до приходу німців. Після проголошення у Львові 30 червня 1941 відновлення Української Держави обійняв пост міністра лісівництва в Українському державному правлінні. Організатор Українського лісового науково-дослідного інституту, до якого долучив Янівське дослідне лісництво. В цей час згідно розпорядження керівника лісів Ганса Барта дослідне лісництво перетворено у звичайне і встановлено план вирубування для потреб фронту на друге півріччя 1941 до 24 тисяч кубометрів, що передбачало знищення заповідного лісу. П’ясецький у Кракові в головному управлінні лісів зумів довести, що вирубування лісу на пагорбах Головного Європейського вододілу спричинить екологічну катастрофу, після чого професор Конрад Мантель домігся перепідпорядкування йому янівських лісів як наукового об’єкту та недопущення у них рубок. Розлючений Барт звернувся в гестапо із заявою про саботаж німецьких наказів і 8 січня 1942 у Страдчу (біля Янова) вченого заарештовано. Кримінальну справу провадив приятель Барта гестапівець Освальд Мюллер, свідками були надлісничі Адамович і Загайчевський, яких П’ясецький у 1939 звільнив з праці в Дирекції лісів. Під час слідства захворів на тиф, а після одужання як санітар допомагав іншим хворим в’язням. За вченого у високих німецьких колах заступались Митрополит А. Шептицький, професор Мантель та інші, проте всі намагання виявились марними. Представникові Українського центрального комітету Паньківському начальник гестапо заявив, що навіть якщо саботажу немає, то сама суперечка з німцем заслуговує кари. Розстріляний у Львові на схилі Кортумової гори. Народився у с. Реклинець на Львівщині в священничій сім’ї 1909.

У 1998 Указом Президента України на основі колишньої дослідної лісової станції біля Янова (Івано-Франкове) створений Яворівський національний природний парк.

Прапоре наш! Багато впаде в бою

Багато згине в тюрмах, засланнях,

Та всім їм перед смертю їх страшною

З’явися ти в останніх ясних снах.

А. П’ясецький.