Йосиф Сірка
Оця фраза запам’яталася мені ще з часів небіжчика СССР. На той час було ясно, що всі сили пропаґанди були спрямовані на «світову» мову, яку компартія намагалася запровадити вже в садках тзв. «союзних» республік. З іншого боку комуністи тзв. союзних республік, через свою політику ліквідовували національні мови тих республік, які вважалися союзними. Зрештою, «нова совєтська людина» непотребувала мови своїх предків, бо це не передбачала колоніяльна система СССР.
Розпад найбільшої імперії ХХ ст. приголомшив не тільки прихильників імперії, але й тих, які виросли у брехні протягом 70 років і навіть повірили їй. Тому так важко у незалежній Україні, бо люди, які виросли у брехні, без знань історії, без знань елементарних принципів розвитку вільного суспільства, готові на зраду. Вони не знають, що це таке повага матері й батька, бо їх виховували на прикладі Павлика Морозова, який зрадив рідного батька. Тому була можливість появи у незалежній Україні такої бузини, чи продажної і корумпованої правлячої злодійської «еліти», яка опинилася у столиці колишньої імперії, втікаючи від української законности.
До сьогодні у владу незалежної України назначають міністрів, які не володіють державною мовою. Це таке явище нової України, якого не має жодна країна світу. Євромайдан довів усьому світові, що Україна має багато таланових і мудрих людей, але, коли йдеться про владу, то, чомусь, залучують неуків. Можливо, що скажімо міністр Аваков талановий політик, але, якщо не зумів вивчити державну мову, то нехай займається своїм талантом на іншій посаді, але не на посаді міністра.
Неграмотність, щодо мови, Азарова, Янвуковича та ін., можна було «пробачити», бо ж це не були українські політики, але призначенці колишньої імперії.
Для Путіна саме мова була причиною аґресії і окупації Криму та інвазії на схід України. У більшості цивілізованого світу люди були б показали окупантові, що вони знають і ту мову, яку Путін непризнає і яка є державною. Це допомогло б не тільки у боротьбі проти окупанта, який цієї мови не розуміє, але й згуртувало б усе українське суспільство без різниці національної приналежности.
Російськомовні патріоти України довели зі зброєю в руках, що вони люблять свою країну Україну і, я певний, вони здатні довести, що люблять і її мову, яку, на відміну від московитів, розуміють, але ще нею не оволоділи. Мовна анархія в країні приводить лише до формування суржика, яким часто послуговуються у телебаченні деякі бійці, чи політики.
Я переконаний, що вживання державної мови на рівні уряду, на рівні різних міністерських інтерв’ю, чи телевізійних дебат не образить російськомовних громадян. Всі навколишні сусіди України – малі і великі – послуговуються лише одною державною мовою і втішаються своєму проґресу не тільки в економічному напрямку, але й загальноцивізізаційному.
Українська, як довели вже науковці, належить до найстарших мов на планеті Земля і ми повинні її не тільки зберегти, але й поширювати та розвивати. 20-мільйонна українська еміграція послуговується між собою переважно українською, але знає і використовує мову країни, в якій живе дана частина – маємо на увазі не тільки етнічних українців Словаччини, Польщі, Румунії, Росії, Білорусі, Молдови, Хорватії, Сербії, Бразилії та Арґентини, але й діаспору на різних континентах.
В Канаді українці досягли найвищих державних посад – прем’єрів провінцій та найвищої посади – ґубернатора Канади і, притім, не зрікалися свого українського походження та української мови. Повага державної мови нічим не применшує мову етнічних громадян іншого національного походження, навпаки – знання мов є показником і розумового розвитку людини, бо ж не дарма кажуть: скільки мов знаєш, стільки разів ти людина!
Якщо людина, яка прожила в незалежній Україні, не зуміл опанувати державну мову, то це є свідченням, що ця людина не повинна займати державної посади, бо вона є стимулом до людської деґрадації, а не до людського розвитку. Засилля російськомовної (дуже часто антиукраїнської) преси та інших ЗМІ в Україні, свідчить про те, що на посадах, які вирішують мовну політику в Україні сидять люди, які не розуміють значення державної мови не тільки щодо державотворчих прагнень, але й цивілізаційного розвитку.
Не можна будувати незалежність на мові ворога, який окупував частину твоєї країни, який не визнає за тобтою право на самостійний розвиток, який щодня підступно тебе переслідує, який щодня вбиває твоїх рідних, друзів, знайомих, який нищить твою землю. Може скажете, а причім тут мова? А я вам раджу прочитати знов заяви Путіна, який взяв тактику і стратеґію гітлерівських нацистів якою й розпочав нечувану війну проти України і саме мова, якою так люблять хизуватися не тільки багатії, але й прості смертні в Україні, була причиною окупацї.
Тому слід запровадити стару комуністичну фразу в Україні (зокрема до політиків), мовляв, не важливо, якою мовою розмовляти – головне, щоб українською! А неповага до державної мови є неповагою до самого себе, бо ж ти є громадянином країни, мову якої неповажаєш.
Знов таки доречно пригадати, що Ізраїль постав, коли сьогоднішньою державною його мовою мало хто розмовляв, але зараз на державному рівні існує тільки іврит, який ізраїльтяни відновили і це могло б послужити прикладом і для тих в Україні, які відповідають не тільки за політичний розвиток України, але й її державну мову!
24.8.15 р.
