Поведінка України в рамках ініціативи ЄС «Східне партнерство», що є частиною Європейської політики сусідства, щоразу переконливіше демонструє віддалення України від інтеграції в Євросоюз. У цьому контексті слід наголосити, що мета «Східного партнерства» полягає у розбудові партнерських відносин між ЄС та Україною, а не у її підготовці до майбутнього членства в ЄС. Наразі Європа розглядає Україну як сусіда і партнера, а не як потенційного члена. У цьому сенсі ЄС своїх намірів не приховує. Інша річ, що чинна українська влада, схоже, цілком відмовилась від перспектив інтеграції в Євросоюз, а це означає суттєвий крок назад порівняно з досягнутим раніше.
Формально «Східне партнерство» продовжує розвиватись. Інтенсивність співробітництва з ЄС країн-учасниць цієї ініціативи, а це Україна, Молдова, Білорусь, Грузія, Вірменія та Азербайджан, залежить від темпів просування у них реформ. Стимулом для проведення реформ виступає фінансова підтримка з боку Європейського Союзу. Так, цьогоріч Молдова, Грузія та Вірменія отримали від ЄС допомоги на понад 10 млн. євро кожна. Натомість фінансування України в рамках «Східного партнерства» значно скоротилось з огляду на згортання демократії та порушення прав людини. Не виключено, що європейські фінанси, призначені для українських програм, були перенаправлені у Молдову і на Кавказ.(1)
Проведені в Україні експертні дослідження демонструють, що, на думку 54% експертів, програма «Східне партнерство» цікавить насамперед представників політичних і громадських організацій, 46% опитаних вважають цю програму цікавою для вузького кола експертів, 25% думають, що програма представляє інтерес лише для представників місцевого самоврядування, 17% переконані, що вона потрібна центральній владі, 8% – опозиції, і лише 4% опитаних вважають, що «Східне партнерство» потрібне широкій громадськості. При цьому найпопулярнішим аспектом «партнерства» вважається адаптація українського законодавства до вимог ЄС (58%).(2)
Наразі немає підстав для твердження про припинення дії «Східного партнерства» для України, але можна констатувати, що масштаб взаємодії Києва з Брюсселем суттєво зменшився. Скажімо, Україна продовжує отримувати від ЄС невеликі кошти в рамках проектів із оптимізації системи прикордонного управління (в рамках цього проекту на всіх учасників «Східного партнерства» ЄС виділяє 23 млн. євро).(3) Своєю чергою, Литва, під час головування якої у другому півріччі 2013 року в ЄС відбудеться саміт «Східного партнерства», закликає Україну активніше скористатися можливостями програми. Однак, такі зусилля передбачають насамперед проведення реформ, оскільки в протилежному випадку Європа навряд чи повірить Україні.
(1) http://news.finance.ua/ru/~/2/0/all/2012/10/08/288949
(2) http://glavred.info/archive/2012/09/18/182713-9.html
Коментар Фонду „Спочатку Люди”: Тут варто внести уточнення: Україна і український народ не віддаляються від інтеграції в ЄС. Віддаляється лише влада, і має на те вагомі підстави, адже євроінтеграція вочевидь покладе край схемам швидкого збагачення, змусить можновладців слідувати законам, а не переписувати їх на догоду власним корисливим інтересам, і приведе систему законодавства у відповідність із стандартами ЄС, що прийдуть на зміну політичним інтересам та бартерним традиціям.
Не дивно, що ЄС припинив фінансувати проекти в Україні, адже ніхто не захоче вкладати інвестиції у державу, де немає ані ефективної влади, ані реальних реформ. Натомість, усі «реформи», реалізовані в Україні упродовж останніх двох років, схоже, були спрямовані на повернення країни в якусь подобу радянського минулого. Тож не варто звинувачувати Європу в тому, що вона відмовляється давати нам гроші. Річ у тім, що у неї є приклади значно ефективнішого використання наданої фінансової допомоги. Для цього варто звернути погляд у бік Грузії.
Після Помаранчевої революції Україна горіла ідеєю європейського майбутнього. Утім, ілюзії швидкого поступу розвіялися доволі швидко. Чимало людей хибно вважали, що варто лише Україні стати членом ЄС, як одразу підніметься рівень заробітної плати, з’являться нові робочі місця, європейські ринки широко відкриють двері для українських товарів і настане повне і цілковите благополуччя. Втім, реальних і непопулярних реформ українська влада проводити не поспішала, а ЄС, своєю чергою, не поспішав розвіяти міфи про миттєве покращення життя. Тож сьогодні Україна і ЄС пожинають плоди власної необачності і власних подвійних стандартів.
Received: from elya ([192.168.10.155] to wipr.com.ua (wites-ukraine.cosmonova.net.ua [95.67.65.78]) X-Envelope-From: [email protected] Fri, 26 Oct 2012 14:34:59 +0300
